Лист Г. Честахівського до Ф. Черненка про могилу Шевченка. 19 липня 1861 р.
19 іюля 1861 г. Канев.
Федор Іванович і брати українці!
Досидівся я у Канева! коїли, коїли та й докоїли. Учора, часів в шість вечером, пішов я до начальника поліції, не до того ляха Монастирського, а до самого старшого поліцейського Окружного, і кажу: ось вам контрмарка з почти, що мій пачпорт одісланий в Петербург, і прошу видать мені вид на проїзд в Петербург. Добре, каже, приходьте завтра в одинадцять часів, а потім каже: „або не приходьте - я вам пришлю єго сам.“ Подякував і пішов; зайшов до отца Феодосія, просидів там довгенько, а потім потяг додому. Коли це згодом являється квартальний: „пожалуйте до начальника поліції“. Був уже дванадцятий час ночі. Одягся та й поїхав у купочці з квартальним. Приїхали, увійшли в хату. „А, моє почтеніє! А що це ви, Григорій Миколаєвич, здумали утікать од нас нічью, хіба ви не знаєте, який порядок ведеться, що ви должни получить од мене вид на проїзд, а не так, як ви здумали утікать од нас нічью“. - „Я не злодій, щоб мав утікать од вас, і нікого не обікрав, щоб пускаться навтикача проти ночи. Та чи ви пізнали мене чи ні? А же я був сегодня у вас і просив видать мені вид на проїзд; це ж було, кажеться, недавно, часів з шість тому врем’я; чи у вас пам’ять чим-небудь пришиблена, що так скоро забули“. - „Бачите, каже, тут дільце возникло і уже губернатору послали донос, то треба вам уже підождать у Каневі, що з цього буде. Ось возьміть лишень, та підпишіть оце, що я приготовив для вас, та тоді й з Богом, додому“. Прочитавши, - підписав, що не поїду з Канева до разрішенія начальства, та й присів по прозьбі начальства. Подумавши трохи, і кажу: Господи, невже чоловік з лучшими думками в голові і благим наміренієм непремінно должен бути мучеником! Посидів з минуту, та й пішов додому. Отаке-то! Оце ж брати українці! знайте, що може день, або другий, то і я уже буду сидіть за мурами одинокий й сиротою, між вовками ляхами. Що буде, то побачимо, а знайте, що я бачив битих понівечених людей і на їх прозьби помогти їм одвітував: що як я начну вам що-небудь совітувать, то пани опишуть мене бунтовщиком народним - раз, а друге - робіть усе, що вам будуть приказувать пани, бо в покірности єсть пряма надежда вашого спасеня од крепацтва; а як же, Боже сохрани, будете бунтуваться, та не слухать, то сміло буде те, що пани сядуть вам на шию літ на двісті, або на триста - і більше нічого не говорив. Не знаю, чи послали до губернатора і другі брошюрки, тілко поліцейский казав, що при лядськім доносі послали „Гайдамак“. Прощайте!
Підіть, будьте ласка, до Василія Тимофеєвича Новицького і об’ясніть єму усе, що я нічим не винуват і нічого не боюсь - хоть би самого чорта з рогами. Тілько мені і досадно одного, що як не поспію до срока отпуска явиться на службу, то щоб не ісключили із Капітула 1).
Александр Матвеєвич! Прочитайте і пошліть до громади.
Г. Честаховський.
Письма Честаховского, писанные в 1861 г. о похоронах поэта Шевченко // Киевская старина. - 1898. - Т. 60. - № 2. - Отд. 1. - С. 192-193.
1) Весь этот эпизод подробно изложен в записке Г. Н. Честаховскаго, напечатанной в „Киевск. Стар. 1896 г. № 2.
* * *
Шеф корпусу жандармів князь В. Долгоруков спеціально доповідав про Честахівського цареві Олександру II: «Честаховский был вытребован в Киев, и там генерал-губернатор сделал ему строжайшее внушение, приказав ему немедленно возвратиться в С.-Петербург, к месту служения, и с тем вместе обязал его подпискою не приезжать во вверенный его, князя Васильчикова, управлению край» [Отчет о действиях III отделения собственной его императорского величества канцелярии и корпуса жандармов за 1861 год. - В кн.: Крестьянское движение 1827 - 1869 гг. М.; Л., 1931, вып. 2, с. 3.]
Т. Г. Шевченко. Біографія. К., 1984. С. 537.