Лист Г. Честахівського до Ф. Черненка. 7 травня 1861 р.
Федор Іванович і люба Громадонько Українська!
Батько наш дорогий Кобзарь, орел сизокрилий, уже в Києві. Учора, 6-го числа, в 7 часів утра ми приїхали в Бровари; там ночував студент Київського університета, - дожидав нас. Ми сказали єму, шо рушимо з Броварів в 10 часів утра, і він одправився в Київ.
Через півтора часа, іще приїхало до нас три студента, тут ми тілко од них узнали, шо Варфоломей [Шевченко] жде нас у Києві. Тут я роблю пропуск, - потім розкажу.
Процесія началась коло п’яти часів вечера у самому лісі, що з сторони Броварів. На мосту одпрягли коней, і студенти й громада везли на руках Кобзаря аж до самісінької церкви Рождества, шо на Подолі.
Усю дорогу казали привітливі слова батькові Кобзареві і поставили єго на ніч в церкві. У неділю в чотири часа одслужили панахиду і понесли Батька Дужого на руках своїх дітки щирі та розумні, чтущі святую пам’ять Кобзаря свого. Як вийшов я з церкви, та подививсь, що діється на дворі під откритим небом, то й не знаю, брати українці, як Вам сказать, що діялось зо мною; - хотілось би умерти.
Домовину Кобзарську поставили на мари і несли на руках понад Дніпром широким і понад крутими горами.
Попереду їхали на конях верхи два жандарми, за ними хор не салдатської, а городової музики, грали марш; за ним хрест, а за хрестом корогва, за нею іще дві корогви церковні, потім попи, за ними група цехових городских значків, а потім красувавсь кобзарський гроб, накритий червоною китайкою - заслугою козацькою, а кругом єго одинадцять значків городських цехів. Процесія розтягнулась на цілісіньку верству, і вид був такий величний та добром пахучий, шо хіба тілки у Бога є в раю.
Отож вся оця процесія йшла до парохода; тепер Батько Тарас незабаром буде уже зовсім у своій господі. Єго поставили на пароході, завтра в 7 час. ранком в Канев їдемо.
Г. Честаховский.
7 мая. 2 часа ночі.
Г. Честахівський. Лист до Ф. І. Черненка від 7 травня 1861 року, «Киевская старина», 1898, февраль, стор. 169-170.
Честахівський Г. М. Домовина Тараса Шевченка в дорозі. Олівець. 1861.
Примітки
1 Черненко Федір Іванович - інженер, знайомий Шевченка ще з 40-х років, у 1859 - 1861 рр. на квартирі у Черненка збиралися петербурзькі українці, в тому числі Шевченко і Костомаров. Шевченко подарував йому поему «Тризна» і присвятив вірш «Ой по горі ромен цвіте».