З переказів двоюрідної онуки Шевченка про отруєння та ножі

[maksymus]

 
        * * *

Одного разу, як зараз пам’ятаю, дядько Степан, сумно поглядаючи на портрет Тараса Григоровича, сумно каже: «Отруїли, сучі сини, отруїли...» Ці слова закарбувалися в моїй пам’яті. Я так і думала, що діда Тараса кляті пани отруїли, від чого він і помер. Говорили про різні легенди, що складалися в народі [...]. Ще прийде та година, коли вся біднота збереться біля могили - викопає зброю й піде батогами панів розганяти та шаблюками рубати - собі волю здобувати.

Катерина Красицька. Спогади онуки // Літературна Україна. 11.III.1966.