Висловлювання Олександра Кониського
* * *
Щирії полтавські українці, - писав А. Я. Кониський, - 25 лютого послали Т. Гр. Шевченку телеграму і, поздоровляючи його з іменинами, сподівались, що, певно, любий Кобзар утне на своїй голосній кобзі нову голосну пісню, котру почують далеко-далеко! Та ба!..
Перед обідом 27 лютого прогриміла в Полтаві несподівана звістка і коло серця гадюкою обвилася... Через телеграф нам дано знати, що 26 лютого, в половині шостої години зранку, умер Шевченко... Чи треба ж об тім й говорити, яке горе, яка смута, яка страшна нудьга залягла в душу кожного, хто хоть чував про Шевченка...
Увечері того ж дня була випущена по городу печатна оповістка, що завтра буде по покійному панахида. Сьогодні (28-го) в ½ 1-ї години зранку Стрітенська церков була повнісенька усякого народу: панів, козаків, кріпаків, міщан і купців. От, одчинились олтарні двері і вийшли в чорних ризах протопоп з трьома пан-отцями і стали править панахиду... Коли б же ви бачили, як щиро, як тепло молились усі люди за покійного поета! які тихі та гарячі сльози лились з очей у кожного! А як заспівали вічну пам’ять, отут-то було плачу!.. Здавалось, що і дзвони гули якось не так: неначе і вони голосили жалібно-жалібно!.. Наче й вони говорили: «ні, нема, нема вже Кобзаря! Нікому тепер могучим голосом звеселить Україну!.. Що ж тепер станеш діяти, Україно, Україно, рідна наша ненько!..
Тяжко-тяжко згадувать про Т. Г. Шевченка і як про чоловіка, і як про поета...
Спочивай же, любий Кобзарю, тихо-тихо та часом поглядуй із-за могили на нас, на всю Україну, і привітай ласкаво нашу молитву, нашу любов і наше щире, жалібне слово.
Висловлювання О. Я. Кониського. Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга, «Основа», 1861, червень, стор. 15 - 16.