15 ноября 1858 р.. Москва.
Здоров був, коханий земляче!
Я в октябрі вернувся з України, де погуляв добре, зложивши з себе, іще в маї, тяжке беремя редакції журнальної; і тепер тут зостаюсь вольним козаком, неначе на Запорожжі, бо жінка зосталась там на Михайловій Горі на хазяйстві. Вона тобі кланяється сердечне, і я з нею кланяюсь тобі, як і всі, кого довелось бачити в Києві.
На Михайлів день був я у старого Щепкіна і чув од його, що ти пробуваєш в Академії і що якийсь книжник друкує вже твої стихотворенія. Щасти їм Боже, - а ти звісти мене Бога ради, чи правда тому. Коли правда, то як раді всі будемо тому!.. А кром того, треба знати мені-те, чи вийдуть вони до Нового року? Бо Іван Аксаков притьмом просить, щоб йому друкувати в газеті його «Парусі» тії вірші твої («Вечір», «Пустку»...), що ти зоставив мені задля «Беседы». А коли твоя книжка вийде, може, до Нового року, то чи не можна інших твоїх віршей йому наділити для первого нумеру в «Парус»?.. Будь ласкав, звісти і напиши про сеє, і про те, як ся себе маєш, і що нового витворяєш - пером твоїм лебединим і помазком соболиним... Чи виспівується і вигукується тобі на тім Севере Невському?.. Старий Аксаков усе лежить, сердега, і під час так стогне і кричить, що лихо, да й тілько... а все диктує, і дух бодрійшає з упадком плоті! Дивна оказія.
От душі обнімаю тебе, любий Тарасе!
І зостаюсь твоїм вірним
Максимовичем.
Пиши до мене: на Тверском бульваре, в доме Юсуповой, у фотографа Мебиуса.
Коментарі:
Подається за автографом: ІЛ. Ф. 1. № 266.
Вперше надруковано у виданні: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. - С. 135 - 136, з кількома неточностями.
Дата в автографі: «15 ноября 1858 г. Москва».
тяжке беремя редакції журнальної... - Протягом 1857 - до травня 1858 р. М. О. Максимович разом із П. І. Бартенєвим був співредактором слов’янофільського журналу «Русская беседа».
На Михайлів день був я у старого Щепкіна... - Іменини М. С. Щепкіна відзначалися 8 листопада.
...якийсь книжник друкує вже твої стихотворенья. - Йдеться про петербурзького книгаря і видавця Д. Ю. Кожанчикова. В листі до М. С. Щепкіна від 13 листопада 1858 р. Шевченко сповіщав: «Запродав я був свої сочиненія книгопродавцю Кожанчикову за 2000 карбованців, та така вже моя вдача, що я замість грошей тільки облизався». Через цензурні перепони дозвіл на видання вдалося здобути тільки наприкінці листопада 1859 р. (Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. - С. 346). Оскільки Головним управлінням цензури Шевченкові дозволено було видати лише ті твори, які вже друкувалися до заслання (Там само. - С. 337), Д. Ю. Кожанчиков, очевидно, змінив умови контракту, побоюючись, що знижка погано розходитиметься. В листі до П. Ф. Симиренка від 26 листопада 1859 р., приймаючи його лропозицію надати позику на видання «Кобзаря», Шевченко писав: «Сегодня получил я мои сочинения из Цензурного комитета, сильно пострадавшие от долговременной пытки. Пострадавшие так, что издатель соглашается печатать их на условии, на которое я не могу и не должен согласиться». Про уточнення умов видання йдеться і в листі до О. І. Хропаля від 26 листопада 1859 р., де Шевченко скаржився, що видавець «...половини не дає того, що я прошу і що мені притьмом треба».
Аксаков Іван Сергійович (1823 - 1886) - російський письменник і публіцист, один із провідних діячів слов’янофільського руху. Шевченко познайомився з ним у Москві в березні 1858 р., повертаючись із заслання, відвідав разом із ним О. І. Кошелєва (див. запис у щоденнику від 25 березня 1858 р.). У листі до С. Т. Аксакова від 25 квітня 1858 р. Шевченко висловив своє захоплення «алмазним віршем» І. С. Аксакова «На Новый год», надрукованим у журналі «Русская беседа» (1858. - № 1).
...в газеті його «Парусі»... - Тижневик слов’янофільського напряму, який почав видавати І. С. Аксаков у січні 1859 р. Після виходу двох номерів газету було заборонено.
...тії вірші твої... що ти зоставив мені задля «Беседы». - З редакторами журналу «Русская беседа» Шевченко зустрічався, перебуваючи в Москві у березні 1858 р. Вірші Шевченка «Садок вишневий коло хати» (під заголовком «Вечір») та «Сон (На панщині пшеницю жала)» опубліковано в третьому номері журналу за 1859 р. Вірш
«Заворожи мені, волхве» (під заголовком «Пустка»), що вже друкувався в газеті «Русский инвалид» (1857, - 17 берез.), вміщено в журналі «Основа» (1861. - № 1).
У листі М. О. Максимовича до Шевченка від 1 грудня 1858 р. згадано також переданий для «Русской беседы» вірш «Муза», пізніше опублікований у російському перекладі М. С. Курочкіна в журналі «Народное чтение» (1860. - № 5), в оригіналі - в журналі «Основа» (1862. - № 5). Друкувати свої вірші в газеті «Парус» Шевченко відмовився через ідейні розходження з її програмою.
Старий Аксаков... - С. Т. Аксаков,