122. П. О. КУЛІШ. 14 лютого 1858. Мотронівка
Пишу до тебе, брате Тарасе, з того хутора, де ти в мене на весіллі шаферовав, чи то, бак, бояриновав. Пані моя, недугуючи, оставалась од октября на Вкраїні, а я сам пробував на столиці. Тепер же вона, слава Богу, поправилась, і оце пускаємось із нею до Варшави і далі. Пишу ж до тебе от за чим. Колись ти мальовав «Живописну Україну», і нічого з того не вийшло; а хоть би й вийшла яка тобі користь грошова, то все ж би ти був послугач панський, а не людський; людям бо не було б ніякого діла до твоєї «Живописної України»: не змогли б люде за дорожнетою до неї докупитися. Тепер же сам бачиш, що панський вік кінчається, а людський починається; то саме година - помірковати, як би людям помогти духом угору піднятись. Отже, я тобі дам добру раду. Накидай ти пером дещо з нашої історії і попідписуй найкращі вірші з дум і з свого-таки компоновання. Сі твої рисунки ми виріжемо на дереві, одпечатаєм і розрисуєм фарбами трошки краще од лубочних картинок московських. Ціна буде їм по 2, чи по 4 шаги, а коли дуже дешево, то по 6 шагів, і будуть вони продаватись по всіх ярмарках, і будуть вони наліплюватись у кожній хаті замість московського плюгавства, і буде старе й мале на їх дивитись і оті підписи вичитувати, і розійдеться по Вкраїні наше «слово забуте, наше слово тихосумне, богобоязливе», і воскресить воно не одну душу, - і мала твоя праця станеться з часом причиною великого діла всесвітнього, - душа моя чує. Я й сам понарисовував би, і вийшло б воно не згірш од московщини, да в мене тії абриси не будуть такі характеристичні, як у тебе. Ти як не поведеш пером, то все воно закарлючиться по-художницьки. А треба, щоб дітвора, дивлячись на сі картинки, набиралась доброго смаку. Велике, велике виросте з того добро на Вкраїні, - далебі! Отже, брате, не гай часу і не одкладуй сеї праці ні на один день. Коли ж не чуєш до неї охоти, то пиши зараз до мене, що шкода; то я вже сам як-небудь нарисую тії кунштики, покинувши для сього всі свої писання і читання, бо се вельми благе і достойне діло! А продавать їх і розвозить по ярмаркам - знайдуться люде, про се не турбуйся. А що народ кинеться куповати, то що й казати! Чорт знає яке курзу-верзу купує, а то б не куповав такого добра! Бачу по «Граматці», до которої і чоловіки і баби квапляться, радіючи, що всяке слово так до душі й промовляє. Прощай! Пиши у Брюссель.
Твій П. К[уліш]
1858, февр[аля] 14. Хутір Мотроновка.
Коментарі:
Подається за автографом: ІЛ. Ф. 92. № 117.
Вперше надруковано: Киевская старина. - 1898. - № 2. - С. 236 - 237. Публікація М. І. Стороженка.
Дата в автографі: «1858, февр[аля] 14. Хутір Мотроновка».
Колись ти малював «Живописну Україну», і нічого з того не вийшло... - Задумане Шевченком ще 1843 р. видання альбому офортів кількома щорічними випусками (по 12 офортів щороку) було розпочате й невдовзі припинене, ймовірно, через брак коштів. 1844 р. вийшов перший випуск із шести офортів під назвою «Живописная Украина». Не пощастило Шевченкові й залучити до видання співавторів, яким він пропонував чи збирався запропонувати участь - О. Бодянському, А. Стороженку, М. Грабовському, П. Кулішеві та ін. Куліш поставився до цієї справи різко негативно (див. його лист від 31 грудня 1844 р.), а нині сам пропонував аналогічне за темою видання, але значно нижчої мистецької вартості.
...наше «слово забуте, наше слово тихосумне, богобоязливе»... - Вільна цитація рядків із поезії Шевченка «Чигрине, Чигрине».
Бачу по «Граматці»... - Йдеться про підручник П. Куліша «Граматка» (Спб., 1857), яким він розпочав працю української інтелігенції у справі видання підручників для народу рідною мовою.
Пиши у Брюссель. - З Мотронівки Куліш із дружиною О. М. Куліш вирушили у подорож до Європи; свою адресу у Брюсселі Куліш сповістив Шевченкові у листі від 1 лютого 1858 р. з Петербурга.
Журнал Шевченка: 14 лютого.