Лист Я. Головацького до О. Бодянського. 9 квітня 1849 р.
1849 р., квітня 9 (березня 28). Львів. - ЛИСТ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО О. БОДЯНСЬКОГО ПРО ПОЖВАВЛЕННЯ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО РУХУ В ГАЛИЧИНІ В УМОВАХ РЕВОЛЮЦІЇ ЯК ПРОДОВЖЕННЯ СПРАВИ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»
Високопочитаємий господине, милостивий пане!
Вже кілька місяців минуло, як я получив від Вас так миле для мене письмо, в котрім ласкаво обіцяли-сьте частіше переписну продовжати із моєю милостію. Но після відпису мого надаремно я ожидав від Вас дальших писем, накінець рішив-єм ся сам перший перервати так довге мовчання і наприкрятися Вам моїм листом.
Від посліднього мого листа багато перемінилося. Русини наші поступили наперед більше за півроку, як давніше за десять [років]. Не говорю тут о політичеськім виступі і значенні, но в літературнім відношенні. Позаяк я ніколи не занимався політикою 436, тою пошестю нашого времені, так і теперка зіставляю її другим. Я занимаюся науками і не гадаю відступати ніколи від них. Нехай собі другі (звані і незвані, котрих-то - послідніх - далеко більше) голову ломлять над проісшествіями політичеськими, у мене своє діло. Для того, не во гнів Вам, не учуєте від мене ні жодного політики касающогося ізвістія, а самі літературні, котрі-то Вам по возможності моїй розлучно описати гадаю.
Якоби предтечі нашого воскресіння, кілька літ тому взад ялися луччі русини покріпляти свою народність - старанно ізучувати свій язик, упражнятися в писанні сочиненій в народнім язиці, - чули своє возрожденіє, як тая билинка, що паростки пускає, чуючи весну зближающуся. Нині те старання, та наука увінчані найлуччим успіхом, бо пожитком для цілого народу. Високе правительство ізрекло рівноправність нашого малоруського язика 437 із другими Австрійської держави. Вслідствіє того має бути язик руський заведен в школах, судах і урядах нашої Русі Галицької. Тепер пора русинам всіма силами робити, щоби все те в життя ввести, що правительством ласкаво надано. І о те тепер русини стараються. Хоч для малості учених людей, к тому спосібних, поволі той поступ діється, но, споглянувши навпаки, - за один ще несповна рік много ся зробило. В школи заводиться руський язик. Молодіж охотно береться до науки руського язика. В народних і городських училищах ледве не всюди в нашій Галицькій Русі обучають читанню і писанню руському. При гімназіях також учреждені кафедри руського язика, де вся молодіж должна учитися по-руськи. Сього року по більшій часті тільки релігія може бути в руськім язиці преподавана - за неімінієм учебних книг, но на другий шкільний рік будуть старатися руські учителі гімназії і другі предмети учити по-руськи. В Львівськім університеті учреждена кафедра язика і словесності малоруської, котрих-то предметів я маю честь бути публічним ординар [ним] професором. А же сього року шкільного факультети філософський і правний суть замкнені, то преподавання відбуваються в ліцеальному академічному класі, на котрі лекції множество слушателів ходить. В ліцеї Перемишльськім уже сього року преподаються науки релігії і філософії в обох годах філософського факультету по-руськи. Найшло би ся і більше професорів, котрі би желали по-руськи преподавати, але для совершенного недостатку учебних руських книг тяжко їм приходить переводити або переділувати свої предмети для руських лекцій. В богословських заведеннях у Львові і в Перемишлі преподається уже більша часть предметів в руськім язиці. Всюди відзивається руське слово, руський дух - коли перед роком ніхто не учув слова руського в жоднім шкільнім заведенні, кромі хібань приходських училищ.
Від місяця червня завелася у нас Матиця галицько-руська, з подібним наміренням, як-то чеська і другі слов’янські, і має уже сто кількадесят сочленів. Не маючи, однако ж, значительних грошей, не могла ще більших сочиненій видавати. Першу увагу звернуло те общество на ізданіє добрих учебних книжок для дітей. В тім наміренні видала Матиця «Буквар язика малоруського», написаний Ант[оном] Добрянським 438, парохом із Валяви, і зачала печатати «Граматику малоруську», мною сочиненную. Вийде також небавком кілька моїх «Преподаваній о руській словесності» 439, ізданієм Матиці галицько-руської. Тая ж Матиця зізвала була в місяці жовтні минувшого году собраніє учених руських, котрі нараджували над піднесенням народних шкіл і народної словесності. Собор той, поділившися на відділи, держав свої засідання через цілий тиждень і працював у відділах. Накінець установив «Общество галицько-руське просвіщенія народного». Діланія того собору вчених будуть напечатані іждивенієм Матиці. Матиця має намірення видавати часописьмо наукове, но недостаток фонду ділає ще таке ізданіє невозможним. Міністерство справедливості [юстиції] учредило перевід законів государственних австрійських на руський язик, і комісія, зложена із 10 членів, роботає неустанно над тим.
У Львові виходить дві політичеські газети руські: а) «Зоря Галицька» 440, двічі на тиждень, півтора листа, в котрій поміщаються політичеські ізвістія і розправи, також поезії і розправи [* Останнє слово перекреслено.], простонародно ізложені від тутейшого общества земледільчеського руського; б) «Новини» 441 - також двічі на тиждень, по чверті листа - печатають, кромі політичеських ізвістій, також поезії, між которими находяться часом дуже красні. Левицький печатає в Перемишлі граматику язика руського. «Маруся», повість Основ’яненка, перепечатується у Львові 442 із життєописанієм Квітки. Гадають також ще «Енеїду» Котляревського перепечатати 443, бо книжок із Росії не спосіб получати. Колестин Скоморовський 444 оголосив передплату на «Єрмака» Хомякова, котрий переложив стихом на малоруську [мову] М. Устиянович, соловей руський, як тут звичайно називають сього талановитого нашого поета, переложив драму Коженьовського «Верховинці» («Górale Karpaccy») 445, а любителі драматичеського іскуства, котрі вже кілька разів представляли Котляревського «Наталку...» і «Москаля...», і інші драм[атичні] кавалки 446, гадають ту драму представити. О, як би нам ся теперка придали драми Основ’яненка і других малорос[ійських] авторів, а навіть і великоруські сочиненія драматичні, особенно представляющі сцени із України, козаччини або древньої Русі! Охотників до переділки, переводів і представленій найшло би ся, коби лиш книжки. А представленія, особливо народні, сильно дійствують на піднесення духу, в великій мірі і на уничтоження передрозсудків. У Перемишлі також часто представляють малоруські кавалки.
Йосиф Скоморовський 447 зібрав словар малоруського язика, до 30 000 слів, із фразеологією і толкуванням польським, і гадає пренумерату оголосити на те діло, бо ні сам, ні Матиця не мають такого фонду, щоб так обширне діло випечатати. Ів[ан] Гушалевич 448, учитель руськ[ого] язика при гімназії Львівськ[ій], видав «Стихотворенія» і думає видавати «Розсвіт» - журнал белетристичний. В Коломії завелась «Читальня руська», тоже і у Львові таке общество заводиться. Но всюди одна гадка і одна скарга, що не можна книжок дістати малоруських і вообще руських.
То все, що досі зділалося в піднесенні народності. Мало воно, мало, але сли подумаємо, яка тиха глуш перед роком була, то увидимо, що дуже багато зробилося, а по крайній мірі підстава сильна для будучності положилася.
Ще осміливаюсь відізватися до Вас із просьбою. Як давно мені радісно, мило було мати надію, що Вашим родолюбним трудом вийдуть в світ народні малоруські пісні, так тепер більша потреба такого ізданія і сообщенія нашому народові його твореній дається чути. Позвольте спитатись, чи борзо можемо надіятись на ізданіє їх? Тепер пора для них!
Прошу також ласки Вашої, коби-сьте благоізволили прислати мені продовження лекцій о словесності руській неоціненного писателя господина Шевирьова 449. Вони мені як були провідником в моїх преподаваннях, так і надалі необходимі. Також, може, найдуться які другі сочиненія для об’яснення словесності (особенно від XV до XVIII століття).
У нас збираються учені до переводів учебних книг для гімназій і ліцеїв на руський язик. Мають польські і чеські книжки того роду, но я думаю, для такого діла необходимі нам [велико] руські книжки. Із них можемо добути істинно руських, коренних наіменувань технічеських, которі повинні бути одні для всіх рус[ин]ів. Будьте ж ласкаві, поможіть нам в тім!.. Кажіть кому зробити список всіх учебних книжок (ісключая язики), які уживані в [велико]руських гімназіях, ліцеях, і університетах, і будьте ласкаві прислати його під моєю адресою сюди, а ми уже будем старатися, яким чином виписати їх із Росії. Пробачте моїй смілості, але що ж діяти, до кого ся удати, як не до свого рідного!?
Маю честь бути Вашого високоблагородія щирим почитателем
Я. Головацький
Львів, 28 марта / 9 квітня, [1]849 [р.]
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. - Від. рук. - Ф. 99. № 70. - Арк. 1 - 2. - Автограф.
Опубл.: Письменники Західної України 30 - 50-х років XIX ст. - C. 290 - 293; Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків. - Твори. - С. 318 - 321.
За вид.: «Русалка Дністрова».: Документи і матеріали / АН УРСР. Ін-т сусп. наук та ін.; Упоряд. Ф. І. Стеблій та ін.; Ф. І. Стеблій (відп. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1989. - С. 271-275
Примітки
436. Показна аполітичність даної заяви Я. Головацького, який перед тим довгі роки перебував під наглядом поліції, була викликана його бажанням уникнути чергових придирок з боку правлячих кіл Австрії. - Док. № 176.
437. Мова йде про вимушене в умовах революції офіційне визнання австрійським урядом за українською мовою права на її функціонування в школах і урядових установах Східної Галичини. Воно було деклароване частково конституційним проектом від 25 квітня 1848 р., частково підтверджене відповіддю уряду на петицію від 19 квітня 1848 р. (див. прим. № 428), датованою 9 травня
1848 р - Док. № 176.
438. Добрянський Антін (1810 - 1877) - культурно-освітній діяч, автор шкільного букваря, граматики, історичних статей. - Док. № 176.
439. Йдеться про працю Я. Головацького «Три вступительнії преподаванія о руской словесності», опубліковану у Львові 1849 р. - Док. № 176.
440. «Зоря галицька» - перша українська газета. Виходила у Львові у 1848 - 1857 рр., спочатку як орган Головної руської ради, а пізніше як орган «москвофілів» (1852 - 1854 рр.). - Док. № 176.
441. Ідеться про статтю Й. Лозинського «Bemerkungen über den Artikel «Das Schicksal der Galizisch-Rusischen Sprache und Literatur», опубліковану в Лейпцігському журналі «Jahrbücher für slavische Literatur, Kunst und Wissenschaft» (1845), в якій автор виступав на захист митрополита М. Левицького від звинувачень в придушенні української культури, висунутих проти нього Й. Левицьким. - Док. № 157 (?).
442. Повість Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» була видана у Львові
1849 р. У вигляді передмови до неї вміщено статтю Я. Головацького «О житті і сочиненіях Грицька Основ’яненка», написану на основі праці К. М. Сементовського «Г. Ф. Квитка. Биографический очерк» («Москвитянин». - 1843. - Ч. 5. - № 10). - Док. № 176.
443. Передруком «Енеїди» І. Котляревського у Відні у 1848 - на початку 1849 р. займався К. Блонський, обраний депутатом рейхстагу. Проте завершенню видання перешкодив його раптовий від’їзд до Галичини, пов’язаний з розгоном рейхстагу 8 березня 1849 р. (Див.: «Жовтень», 1969, № 8, с. 98 - 105). - Док. № 176.
444. Скоморовський (Долиняненко) Келестин (1820 - 1866) - галицький поет, перекладач і лексикограф. - Док. № 176.
445. Коженьовський Юзеф (1797 - 1863) - польський письменник-драматург і освітній діяч, автор ряду повістей і п’єс, етнографічного нарису про гуцулів. В драмі «Karpaccy górale» показав підневільне життя гуцулів під гнітом Австрійської монархії. П’єса користувалася незмінним успіхом на сцені українського театру 2 половини XIX ст., неодноразово перекладалась і перероблялась українською мовою. - Док. № 176.
446. Йдеться про перші аматорські театральні вистави в Галичині (в Коломиї, Львові, Перемишлі) під час революції 1848 - 1849 рр., для яких використовувались переробки п’єси «Наталка Полтавка» та водевілю «Москаль-чарівник» І. Котляревського. - Док. № 176.
447. Скоморовський Йосиф (1815 - р.с.н.) - укладач українсько-польського словника в п’яти томах, який лишився в рукописі. - Док. № 176.
448. Гушалевич Іван Миколайович (1823 - 1903) - український письменник, педагог, журналіст, громадський діяч «москвофільського» напряму. Автор численних поезій, п’єс - «Підгіряни», «Сільські пленіпотенти», упорядник коментованого видання для гімназій «Слова о полку Ігоревім» (Львів, 1850). Редагував газету «Новини» (1849 р.), перший літературно-науковий тижневик у Галичині «Пчола», газети «Зоря Галицька» (1851 - 1853), «Дом і школа» (1863 - 1864).