Первісна форма цього слова до падіння "ерів" в 11-12 ст. - Русьскый
Того же лЪта преставися Коньстантинъ митрополитъ русьскый въ ЧерниговЪ Тогда же половци многа створиша зла Русьской земли
У росiйськiй мовi в основі правопису лежить етимологічний принцип (хоча і не до кінця послідовно). Тому, якщо корінь слова кінчається на той же приголосний, з якого починається наступний за ним суфікс, то при написанні відображається подвоєння приголосних.
Русь - корiнь -рус- + суфiкс -ск- = русский.
Те ж саме: Хакасия - хакасский, Арзмас - арзамасский. В усному мовленні подвоєння -с- не чується.
Форма «руський» залишилася в деяких пiвнiчновеликоруських говiрках. У текстах - у північних билинах і творчості письменників, орієнтованих на фольклорну традицію Помор'я та Уралу (Борис Шергін, Павло Бажов).
Ось "Повість врємєних літ": "Се повѣсти времѧньнъıх лѣт . ѿкуду єсть пошла рускаӕ земѧ . кто въ києвѣ нача первѣє кнѧжит и ѿкуду рускаӕ землѧ стала єсть"
Де тут подвоєне "с". Я думаю, що подвоєне "с" виникло десь у 18 столітті, коли Петро 1 переіменував Московію в Росію. Але було цікаво чи відопомості про те, коли вперше така форма згадується.
Не треба придумувати те, що можна прочитати в джерелах давньоруськоi доби
Форма русьскый
Сице убо бысть малъмь преже сихъ лЂтъ, сущю самодрьжьцю вьсеи РусьстЂи земли Володимеру, сыну Святославлю, вънуку же Игореву, иже и святыимь крещениємь просвЂти всю землю Русьску (Сказання про Бориса і Гліба)
Поставленъ бысть Илия архиепископъ новъгородьскыи от митрополита Иоанна, при князи РусьстЂмь РостиславЂ, (Новгородський перший літопис)
ГнЂвъ божии бысть: придоша Половци и побЂдиша Русьскую землю.
Форма русскый
Томь же лЂтЂ ходиша вся Русска земля на Галиць и много попустиша область ихъ, (Новгородський перший літопис)
До речі, до незнайомих людей прийнято звертатися на ви
В дійсності таке написання трапляється доволі рідко порівняно зі звичними рускый чи руский, які можна побачити на першій же сторінці повісті. Се все ніяк не пов'язано з падінням єрів, що сталося на кількасот років пізніше. Власне, маячня про ранній занепад редукованих має суто кацапське походження і не має підтвердження. Перші літописці були не місцеві, греки чи болгари, тож мали свій погляд на правопис і вимову. Окрім того, русьский насправді з'являється помітно пізніше, ніж рускый.
Про що й мова, має місце некритичне сприйняття суто кацапської маячні, бо в українській же випада зовсім не редукований, а приголосний - русь(с)кий. В дійсності роусьскъıи у соборі з'явився років на п'ятдесят пізніше, ніж рускыи у літописі - коли темне поспільство вивчило грамоту словѣнскую, котру вкраїнці вимовляють як [словеньську]. Тобто, ніц там не попадало, тільки звук ослаб - чутно як пом'якшення.
В українській мові випав і редукований -ь- (який в давньоруську добу вимовлявся як дуже короткий “i”), випав i приголосний -с-. Залишилося тільки пом'якшення. У словi «русьскыи», було чотири склади, в сучасном «руський» - два.
Вельмишановний добродію, ви наразі перебуваєте під руйнівним для людського розуму впливом кацапського середовища, тож з очевидних причин поки що не можете тверезо сприймати дійсність, в якій кацапські закони не діють, а давньоруська доба геть відсутня. Раніше було вже зазначено, що в українській або руській дійсності редуковані не випадали, позаяк русь або українці все ще чують (ь) як пом'якшення в середині, а (ъ) як одзвінчення наприкінці слова. Тобто, редуковані помітно редукували, проте не зникли зовсім як у кацапщині. На XI століття рускъıи і роусъскьıи звучали однаковісінько, попри різне написання. Власне, написання роусъскьıи було ще й помилковим, позаяк оу < въ. Так само помилковим було написання руськии, але воно свідчить про наявність редукованого (чи пом'якшення) у тогочасній вимові.
Не має значення, що думає дописувач, бо все давно придумано іншими - включно з грецькими буквами і грецьким правописом, запозиченими до словенщини. Відомо, що в русчизні оу- зазвичай писали на початку слова, бо воно позначало також етимологічне въ- (оузвозъ < възвозъ) або латинське v- (оуалериянъ < Valerianus), хоча в словенщині могло бути повсюди. Відомо, що рускыи языкъ се українська мова, тож етимологія марійського піджину нікому не цікава.
Це все димагогія і домисли гаші з вами. Я запитувала коли і в якому контексті вперше прозвучало "РуССкий".
Вочевидь такого слова в Русі не було. Було руський, хай навіть буде роуськиН (хай навіть так, хоча це єдине де зустрічається такий варіант), байдуже. Такого слова за часів Русі не було. А отже, коли ми говоримо про Русь, то вживати словов "руССкий" не є грамотним і правильним.
це маніпуляція і перекручування. Почитай уважно те, що ти тут розмістив.
Дай весь перекклад написаного оригіналу.
Твоє: "роусьскыи кънѩзь благыи". Не роуськиЙ, а роуськиН.
Тобто Русь + суфікс "скин", за аналогією Петрусь - Петруськин. Тобто слово "роусьскын" відповідає на запитання "чий?". Яке це має відношення до означення "русский"? Опиши трансформацію від слова "роусьскин" до "русский". Ти цього зробити не зможеш, бо її нема. Слово "русский" пішло від слова Россія, яке появилось у 18 столітті і походить від грецького і польського варіантів звучання.
Того же лЪта преставися Коньстантинъ митрополитъ русьскый въ ЧерниговЪ
Тогда же половци многа створиша зла Русьской земли
У росiйськiй мовi в основі правопису лежить етимологічний принцип (хоча і не до кінця послідовно). Тому, якщо корінь слова кінчається на той же приголосний, з якого починається наступний за ним суфікс, то при написанні відображається подвоєння приголосних.
Русь - корiнь -рус- + суфiкс -ск- = русский.
Те ж саме: Хакасия - хакасский, Арзмас - арзамасский. В усному мовленні подвоєння -с- не чується.
Форма «руський» залишилася в деяких пiвнiчновеликоруських говiрках. У текстах - у північних билинах і творчості письменників, орієнтованих на фольклорну традицію Помор'я та Уралу (Борис Шергін, Павло Бажов).
Reply
Ось "Повість врємєних літ":
"Се повѣсти времѧньнъıх лѣт . ѿкуду єсть пошла рускаӕ земѧ . кто въ києвѣ нача первѣє кнѧжит и ѿкуду рускаӕ землѧ стала єсть"
Де тут подвоєне "с".
Я думаю, що подвоєне "с" виникло десь у 18 столітті, коли Петро 1 переіменував Московію в Росію. Але було цікаво чи відопомості про те, коли вперше така форма згадується.
Reply
Форма русьскый
Сице убо бысть малъмь преже сихъ лЂтъ, сущю самодрьжьцю вьсеи РусьстЂи земли Володимеру, сыну Святославлю, вънуку же Игореву, иже и святыимь крещениємь просвЂти всю землю Русьску (Сказання про Бориса і Гліба)
Поставленъ бысть Илия архиепископъ новъгородьскыи от митрополита Иоанна, при князи РусьстЂмь РостиславЂ, (Новгородський перший літопис)
ГнЂвъ божии бысть: придоша Половци и побЂдиша Русьскую землю.
Форма русскый
Томь же лЂтЂ ходиша вся Русска земля на Галиць и много попустиша область ихъ, (Новгородський перший літопис)
До речі, до незнайомих людей прийнято звертатися на ви
Reply
Reply
( ... )
Reply
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
Вочевидь такого слова в Русі не було. Було руський, хай навіть буде роуськиН (хай навіть так, хоча це єдине де зустрічається такий варіант), байдуже. Такого слова за часів Русі не було. А отже, коли ми говоримо про Русь, то вживати словов "руССкий" не є грамотним і правильним.
Reply
Дай весь перекклад написаного оригіналу.
Твоє: "роусьскыи кънѩзь благыи". Не роуськиЙ, а роуськиН.
Тобто Русь + суфікс "скин", за аналогією Петрусь - Петруськин. Тобто слово "роусьскын" відповідає на запитання "чий?". Яке це має відношення до означення "русский"? Опиши трансформацію від слова "роусьскин" до "русский". Ти цього зробити не зможеш, бо її нема.
Слово "русский" пішло від слова Россія, яке появилось у 18 столітті і походить від грецького і польського варіантів звучання.
Reply
(The comment has been removed)
Leave a comment