Хоббіт

[maksymus]

Мовна практика інколи приносить приємні сюрпризи. В Україні щойно завершився прокат кіноепопеї «Хоббіт», знятої за творами Дж. Р. Р. Толкіна. Кожному, хто тримав у руках хоч якийсь український переклад казок про Середзем’я, така назва української версії фільму скаже багато. Прокатники вирішили виправити вживану з видання до видання художню

Comments

[pisarczuk]

Мабуть можна позаздріти такій впевненості у тому, що "наша мовна практика тепер збагатилася значно кращим українським варіантом". Не розумію, як можна з такою легкістю й молодим завзяттям відкидати давню українську традицію відтворення "h" з германських мов саме літерою "г" (мабуть же для українців у 16-18 століттях звучання українського "г" здавалося належним відповідником, і маючи літеру й звук "х" українці чомусь таки вибрали саме "г"). Більше того українська традиція вплинула й на Москву, яка слідом за Україною довгий час вживала "г" для передачі "h" з латини, або з германських мов попри те, що, коли в російській літературній мові усталилася вимова "г" як [g] продовжувати цю практику стало абсурдом. Але це практикувалося майже три століття й протривало аж до середини 20го ст. (візьмімо, наприклад, власну назву "Гитлер

[maksymus]

Мені дуже не подобаються спроби передавати іншомовні -і- через -и-. В будь-якій позиції виглядає надто варварською адаптацією назв з тих мов, де немає відповідного розрізнення і-и.

Між ґерманськими діалектами й українськими посередником була переважно польська мова. Але і при староукраїнських контактах уже траплялися варіанти з Х: Ханысъ (Johannes), Херманъ (Herman), Хърцъганъ (Herzog) (XV ст.). Для сучасної мови дивно, маючи г-х, не користуватися всіма можливостями.

[pisarczuk]

Оця фраза про "спроби передавати іншомовні -і- " для мене звучить парадоксально

[maksymus]

Головні міркування, чому варто зберігати в іншомовних власних назвах (наприклад, тут), зводяться до збереження таких назв неадаптованими, неукраїнізованими, щоб в них одразу впізнавалися чужі імена. В перекладній літературі для дітей видавці дотримуються прямо протилежних принципів, спрощують не тільки мову, а й імена намагаються якомога повніше адаптувати, щоб дитина перебувала наче в своєму оточенні. І це часто створює розрив між «дорослою» і «дитячою» літературою.

[pisarczuk]

Поняття "іншомовних" слів є доречним, коли ми говоримо про словники іншомовних слів, про культуру мовлення і вживання іншомовних слів і тп. Але це словосполучення звучить абсолютно комічно, коли йдеться про спроби укладання однакових правил для написання слів, запозичених з різних мов.
Це чомусь нагадує мені діалог з відомого радянського фільма "Осенний марафон":
- А за рубежом грибные леса есть?
- Нет, за рубежом грибных лесов нет.
Оте "іншомовних слів" в контексті правопису чомусь нагадує мені "за рубежом". Нема єдиного "за рубежом"!
Тепер до правопису.
Якщо називати такі покручі як нп "Сідней" результатом (цитую)"збереження таких назв неадаптованими, неукраїнізованими, щоб в них одразу впізнавалися чужі імена", то єдиним, чого вдається досягти за допомогою подібних правил, є відчуття чужості, а чи воно того варте, адже такі покручі так само мають мало спільного й з оригіналом, себто бозна для чого створюється віртуальна реальність.

[maksymus]

Є сенс розрізняти слов’янські і всі інші іншомовні власні назви. Як на моє сприйняття, так Сідней з -и- виглядав би і звучав дисонансом з моїм очікуванням, бо звучав би як слов’янська назва.

[pisarczuk]

Ой, це щось дуже суб'єктивне! Для мене слово Сідней нагадувало б сідало, себто звучало б як слов'янська назва. Та й взагалі такі міркування не повинні стояти на заваді, коли йдеться про раціональну систему правопису.

[zurla]

В англійській, про яку йдеться, власне є розрізнення і-и. Наприклад: live-leave, ship-sheep тощо.

[euthanasepam]

Ні. Це лише подовжена «і»: leave, sheep тощо. З фонемою, що відповідає українській літері «и», вимова згаданих англійських буквосполучень не має нічого спільного. В англійській мові немає фонетичного відповідника український фонемі, що на письмі позначається літерою «и».

[zurla]

Перепрошую, ви вуха маєте?)))) Чи лише словник із транскрипцією?)))

[euthanasepam]

Ви троль?

[maksymus]

Ви кажете про англійські довгі й короткі звуки. В українській цього розрізнення за тривалістю немає.

[zurla]

Я кажу не про довгі та короткі... До чого тут довжина? Чи ви не чуєте різниці між live та leave???

[maksymus]

Звісно, чую різницю в тривалості, але українською звук в обидвох звучав би як [і].

[zurla]

Та до чого ТРИВАЛІСТЬ? Голосна інша!