Сміл(ив)ість

[irengloria]

Здається, з двох форм - смілість і сміливість - сучасні мовці явно надають перевагу другій. Іноді перша навіть розглядається як вияв суржика. Однак у словниках фіксується і смілість (а також смілий, сміло), причому з прикладів складається враження, що ця форма давніша. Чому з'явився суфікс -ив, і які перспективи смілості та похідних? (За моїми

Comments

[iskra75]

+++Йдеться насамперед не про наявність у словнику, а про доречність вживання в сучасній мові. +++
ну, особисто для мене вживання його в такім значенні абсолютно доцільне.
+++Попросіть кількох знайомих скласти речення із цим словом, і не здивуюсь, якщо всі вони вживатимуть його в значенні "походження".+++
у мене майже виключно російськомовне оточення, тож такий плебісцит буде мало корисним :)
+++До речі, у СУМ походити в значенні "бути подібним" маркується як розмовне+++
а оце мене сильно засмучує і місцями дратує. бо українська, на відміну від тої ж російської, постала з самого початку як розмовна мова, проста, мова плебсу. а тепер літературна українська намагається якнайдалі одійти від просторіччя, тобто свого коріння.
+++Мабуть, тут не уникання російської, а намагання розрізнити значення.+++
одне другому не заважає. що саме з цього превалює - важко сказати.
+++с не є суто українським префіксом, порівняйте з російським: сходство, сходный.+++
"с-" - то загальноруський, коли не загальнослов'янський префікс, зовсім не суто український.
так що я вважаю, що використання "походити" в значенні "бути подібним" ані заперечує традиції, ані є прямим запозиченням, ані не звучить криво, тож цілком прийнятне. :)