Опитування на сприйняття сучасного звука θ (th) в грецькій мові

[maksymus_vote]

 
В одній з попередніх гілок трапилося посилання на корисний сайт http://uk.forvo.com , де носії мови читають свої рідні слова вголос.

Будь ласка, прослухайте кілька назв грецькою мовою (натиснути на трикутник): Αθήνα, Θερμοπύλες, Κόρινθος. Потрібна ваша абсолютно суб’єктивна думка, суто

Comments

[o_rest]

Питання щодо чистоти експерименту:
1) чому вибрана новогрецька, а давньогрецька?
2) якщо вибирати новогрецьку, то варто орієнтуватися на носіїв мови з Греції, а не з Нідерландів чи Канади: порівняйте різницю у вимові слова Αθήνα;
Пропозиція до наступного експерименту: як чується англ. "th"

[maksymus]

Тому що від давніх греків мені поки не вдалося знайти електронних записів.

Сумніви щодо місця перебування носіїв мови резонні, канадські чи голландські греки можуть мати особливу вимову, як наші діаспоряни. Вимушено припускаю, що озвучувати словник бралися греки, впевнені в своїй літературній вимові.

[andrij]

кажуть що наші озівські греки зберегли багато ознак старожитньої мови (як і болгари, зрештою). цікаво було б їх послухати.
*
а про Еспанію буде таке опитування? ))

[maksymus]

Гм, запитати греків, як вони тепер вимовляють Ἰσπανία? Можна. :-)

[maksymus]

>я мав на увазі вимову Еспанії еспанською, до недавнього вашого допису.

Та зрозуміло. :) Але іспанська вимова не потрібна, бо ми ж не напряму з іспанської запозичили назву. В тому дописі пояснювалося, звідки вона до нас потрапила. Так само ми запозичили назву Афіни та подібні з Ф не напряму з сучасної грецької, а через посередництво книжної та російської мови, а значний пласт з Т прийшов по дорозі ще через латинську та західноєвропейські, як інтернаціоналізми.

Просто цікаво було дізнатися, якби ми сьогодні раптом вирішили наново перезапозичувати грецькі назви та загальні слова, зовсім немає певності, який звук утворився би на місці [th].

[andrij]

„Афіни” й „вівліофіку”-безсумнівно з російської, маєте рацію ))

а що, гадаєте, певність була у часи запозичення зі „старої” грецької?

[maksymus]

Вівліофіку, можливо, але подібні іфіку, афеїста та ін. ми отримали спершу через церковнослов’янську мову з фітою ще до окупації, а потім через російську прийшли до нас західноєвропейські етика та атеїст, як і бібліотека. Так що не було однозначного закону, що з російської ф, а з польської т. Кожного разу слова йшли своїм шляхом, іноді дуже крученим. Традиційні джерела нашої абстрактної та інтернаціональної лексики - церковнослов’янська, російська та польська - конкурували між собою.

[maksymus]

Хоча, подивився словник Тимченка, атеїст приходив ще з польської з XVI ст., а афеист зустрічається в XVII-XVIII. Так що з остаточним вибором та впливами було все ще складніше.

[andrij]

„через церковнослов’янську мову з фітою”-так а хіба ж є певність як до окупації читалась та фіта/тета? власне ж тоді грецька літера безпосередньо позначалась кириличною, жодної плутанини

[andrij]

власне це мусило бути питання-залюбки б ознайомився б розвідкою чи були, наприклад, взаємозамінними ферт з тетою при транскрипції іноземних слів у не надто освічених руках? тим більше, що обидва звуки чужі руській мові були, наскільки я розумію

[maksymus]

Певність була, що в кирилиці це фіта, а не тета. І українською народною мовою, де звук ф засвоювався важко, на відміну від літературної, вона століттями адаптувалася з огляду, що вимовлялася нечисленними освіченими книжниками як ф. Можна почитати у Шевельова в «Історичній фонології» про заміни ферт та фіти (і лат. f) в пам’ятках, а також адаптацію позначуваного цими літерами звука за допомогою інших: п, в, х, хв, кв.

[andrij]

гаразд, Шевельова пошукаю. але так і не зрозумів, звідки взялася „Певність була, що в кирилиці це фіта, а не тета.”

поза тим, спираючись на вимову греків, можемо подивитись як цю літеру передає слов’янське вухо їхніх сусідів-болгар та ілірійців. у них стоїть впевнена -т-.

на цьому закінчую з офтопом, дякую за розмову

[drundia]

Не факт, що передає саме вухо.

[maksymus]

Мало того, заміна відбувалася і навпаки, завдяки гіперкорекції. Наприклад, Фастів - це типова книжна назва, яка виникла з того, що початкове хв- було сприйнято як народне помилкове Ф- і «виправлено».

Але ніколи не спостерігалося заміни кириличної фіти на т. Та лексика, де на місці грецької тети стоїть чи стояло т, однозначно проходила через латинську, польську та західноєвропейські мови.

[andrij]

до речі, -хв- спокійнісінько міняється на -ф- в нашому південно-степовому діялекті. „фатка”, „фіст”, „фіртка” ет сетера.

ніколи не спостерігалося заміни фіти на т

[andrij]

глянув зараз у перше що трапилось при руці, у „Лексиконъ славеноросскій”. на першій же сторінці θронъ Ієрусалимський. хіба ж θρόνος теж через латинян взято, а не з препишної Візантії?