Букер такий Букер - враження від прочитаного
Originally posted by true_bilka at Букер такий Букер - враження від прочитаного
Звісно я не прочитала усіх Букерівських лауреатів, принаймні тому, що далеко не усі з них перекладені і видані хоча б російською. З того, що прочитала враження дивні. Жодну з цих книг не хочеться перечитати, але й не дочитати теж не можливо. Половина з них - про мертвих дітей (видно це якийсь сучасний тренд в літературі).
Далі під катом невеличкий огляд. А що ви думаєте про цю премію і її лауреатів? Щось читали?
1."Піджін-інглиш" Стівена Келмана. Цілком мила і непогана книжка написана від імені хлопчика-африканця, що емігрував в Лондон. Цікаво читати, бо головний герой дуже безпосередній, і хоча по натурі добрий, часом його заносить. Шкільні невеселі будні він сприймає з невмирущим оптимізмом. Втім, це на жаль не допомагає.
2."Передчуття кінця" Джуліана Барнса. Хороша річ.Прочитала з задоволенням. Хоча теж про школу і дитячі комплекси.Але що сподобалось, тут дуже тонко і гарно описується дружба, яка для мене з літературної точки зору є значно цікавішим предметом обговорення за кохання. Ну і цікаві персонажі, цікаві ситуації, які втім не намагаються здатись оригінальнішими ніж вони є насправді. Рекомендую.
3."Ляпас" Крістоса Циолкаса. Ну греки - це греки. Навіть коли вони живуть у Австралії. Це така дуже складна і заплутана сімейна драма, що лишає нехороший осад по собі. Якщо ви не надто заглиблюєтесь у переживання персонажів, читаючи книгу, то варто спробувати. Але все одно дуже пєчально.
4."Волчий зал" Хилари Мантел. Чесно скажу - не осилил, многа букв. Повість про Англію 16 сторіччя - головний герой Томас Кромвель, не знаю чи родич того іншого Кромвеля, що прем'єр-міністром був. Короче хто любить неспішні вдумливі історичні книги, мабуть сподобається. Я здуру взяла з собою цю книгу на Шипіт - не пішло не лише мені, а ще десятку чоловік, які героїчно пробували її читати...В общем закінчилось тим, що я цю книгу успішно проміняла в даній спільноті на Грема Джойса, чому страшенно втішена.
5."Маленький незнайомець" Сари Уотерс. Ця авторка мені загалом дуже подобається. І в списку Букера вона опинилась аж двічі. Ця книга - це щось типу дуже тонкої пародії на вікторіанський роман жахів. Хоча ні, не пародії... Це швидше сум за епохою, що минула. Йдеться про старий будинок збіднілої аристократичної сім'ї в Англії в якому начебто оселився привид. Але це слово не згадується і не вживається майже усю першу половину книги. Наспраді майстерна психологічна проза з дрібкою містики. А ще це єдина книга даної авторки не про лесбійок...
6. "Що пропало" Кетрін О'Флінн. Ще один твір написаний від імені дитини, принаймні частково. За жанром це детектив. Перша частина де повість ведеться від імені дівчинки мені сподобалось. А далі пішов жах. Я давно підозрювала, що з англійцями щось не так, але після прочитання цієї книги переконалась. Якщо описане в романі правда хоч частково, то англійці найнещасніші люди на планеті. Та й різні соціологічні дослідження теж так кажуть.Читати цікаво місцями, але я б не радила. Ще одна пічаль.
7. "Не відпускай мене" Ісігуро Кадзуо. Справді геніальна річ. Як і по формі так і по змісту, та й екранізація вийшла непогана. Це така дуже дивна утопія, яка то шокує то розчулює, то дивує. Написана від імені підлітка. Тут можна було теж понарікати на відсутність хепі-енду, але я не буду. Почитайте саме цю книгу, якщо вирішили вибрати щось одне для початку з цього списку.
8. "Хмарний атлас" Девід Мітчел. Це вже старенька книжка виявляється, премія 2004 року. Ну і на хвилі популярності фільму я прочитала і книгу. Цікавіше за фільм, але так само странно і непонятно. Половину книжки прогортала.
Звісно я не прочитала усіх Букерівських лауреатів, принаймні тому, що далеко не усі з них перекладені і видані хоча б російською. З того, що прочитала враження дивні. Жодну з цих книг не хочеться перечитати, але й не дочитати теж не можливо. Половина з них - про мертвих дітей (видно це якийсь сучасний тренд в літературі).
Далі під катом невеличкий огляд. А що ви думаєте про цю премію і її лауреатів? Щось читали?
1."Піджін-інглиш" Стівена Келмана. Цілком мила і непогана книжка написана від імені хлопчика-африканця, що емігрував в Лондон. Цікаво читати, бо головний герой дуже безпосередній, і хоча по натурі добрий, часом його заносить. Шкільні невеселі будні він сприймає з невмирущим оптимізмом. Втім, це на жаль не допомагає.
2."Передчуття кінця" Джуліана Барнса. Хороша річ.Прочитала з задоволенням. Хоча теж про школу і дитячі комплекси.Але що сподобалось, тут дуже тонко і гарно описується дружба, яка для мене з літературної точки зору є значно цікавішим предметом обговорення за кохання. Ну і цікаві персонажі, цікаві ситуації, які втім не намагаються здатись оригінальнішими ніж вони є насправді. Рекомендую.
3."Ляпас" Крістоса Циолкаса. Ну греки - це греки. Навіть коли вони живуть у Австралії. Це така дуже складна і заплутана сімейна драма, що лишає нехороший осад по собі. Якщо ви не надто заглиблюєтесь у переживання персонажів, читаючи книгу, то варто спробувати. Але все одно дуже пєчально.
4."Волчий зал" Хилари Мантел. Чесно скажу - не осилил, многа букв. Повість про Англію 16 сторіччя - головний герой Томас Кромвель, не знаю чи родич того іншого Кромвеля, що прем'єр-міністром був. Короче хто любить неспішні вдумливі історичні книги, мабуть сподобається. Я здуру взяла з собою цю книгу на Шипіт - не пішло не лише мені, а ще десятку чоловік, які героїчно пробували її читати...В общем закінчилось тим, що я цю книгу успішно проміняла в даній спільноті на Грема Джойса, чому страшенно втішена.
5."Маленький незнайомець" Сари Уотерс. Ця авторка мені загалом дуже подобається. І в списку Букера вона опинилась аж двічі. Ця книга - це щось типу дуже тонкої пародії на вікторіанський роман жахів. Хоча ні, не пародії... Це швидше сум за епохою, що минула. Йдеться про старий будинок збіднілої аристократичної сім'ї в Англії в якому начебто оселився привид. Але це слово не згадується і не вживається майже усю першу половину книги. Наспраді майстерна психологічна проза з дрібкою містики. А ще це єдина книга даної авторки не про лесбійок...
6. "Що пропало" Кетрін О'Флінн. Ще один твір написаний від імені дитини, принаймні частково. За жанром це детектив. Перша частина де повість ведеться від імені дівчинки мені сподобалось. А далі пішов жах. Я давно підозрювала, що з англійцями щось не так, але після прочитання цієї книги переконалась. Якщо описане в романі правда хоч частково, то англійці найнещасніші люди на планеті. Та й різні соціологічні дослідження теж так кажуть.Читати цікаво місцями, але я б не радила. Ще одна пічаль.
7. "Не відпускай мене" Ісігуро Кадзуо. Справді геніальна річ. Як і по формі так і по змісту, та й екранізація вийшла непогана. Це така дуже дивна утопія, яка то шокує то розчулює, то дивує. Написана від імені підлітка. Тут можна було теж понарікати на відсутність хепі-енду, але я не буду. Почитайте саме цю книгу, якщо вирішили вибрати щось одне для початку з цього списку.
8. "Хмарний атлас" Девід Мітчел. Це вже старенька книжка виявляється, премія 2004 року. Ну і на хвилі популярності фільму я прочитала і книгу. Цікавіше за фільм, але так само странно і непонятно. Половину книжки прогортала.