22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про державний прапор Української Народної Республіки. На вимогу проф. М. С. Грушевського, прапор мав назву Жовто-Блакитний, та складався з двох рiвних смуг: зверху жовтого знизу блакитного кольорiв.
В одному з віршів В. Сосюри читаємо: „Жовто-блакитний там прапор віє".
У романі У. Самчука „Волинь" читаємо: „На всіх будинках, на всіх крамницях - жовто-блакитні прапори".
Поет Б. Кравців у своєму вірші „Сімнадцятого року" пише: „І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і Славу кричали".
Василь Онуфрієнко у своїй поемі „Симон Петлюра" пише: „Петлюрине ім'я... Мов прапор святий жовто-синій".
У творі Івана Чайки „Дзвони над Лютенькою" читаємо: „Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор".
У повісті М. Кушніра „Бій під Крутами" написано: „Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків...".
Юрій Лавріненко згадує про 1917 рік (Чорна пурга): „... Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України".
Григорій Костюк у своїх спогадах „Зустрічі й прощання" пише про масові демонстрації 1917 року: „... Безмежне море людей, переткане червоними і жовто-блакитними прапорами".
Представники громадської ініціативи за Повернення Правильного Прапору відсвяткували 96-річчя з дня прийняття УНР Жовто-Блакитного Прапору.
На честь даного Свята відбулася хода від пам'ятника Григорію Сковороді до пам'ятника Михайлу Грушевському.
Click to view
Джерело