Шлюб Сходу і Заходу
Оригинал взят у ne_znaiko в Шлюб Сходу і Заходу
Саме таке символічне значення надавали сучасники цьому шлюбу. Об"єднання розрізнених частин України здавалося таким малоймовірним, як і об"єднання цих людей.
Вона - поміщіцька донька. Він - син селянина-коваля.
Вона - випускниця Харківського інституту шляхетних дівчат, а потім вищіх жіночих курсів у Київі. Він - колишній студент філософського факультету Львівського університету, не закінчивший освіти через арешти і ув"язнення за політичними мотивами.
Вона - 22 -річна витончена панянка, заможня, освічена, піаністка, не маюча гадки про побутові справи. Він - бідний сирота, зміюючий одну тюрму на іншу, в 30 років маючий таку репутацію, яка не давала можливості одруження.
Вона володіє кількома мовами, рідною і мовою спілкування має російську. Він має енціклопедичні знання з всісвітньої культури і літератури і сенсом свого життя бачить розвиток української держави і української мови.
Вона, вражена масштабом його особистості, вперше і палко закохана. Він, вже переживший кілька драматичних закоханостей, відвертий в тому, що одружується з прагматичних міркувань.
Єдине, що їх об"єднує - мета прислужитися Україні своїми знаннями, статками, працею і об"єднати її частини.
Вона - Ольга Хоружинська. Він - Іван Франко.
Коли її родина дізнається про її намір,влаштовує їй подорож до Львова, аби вона побачила, ким є Франко, як його ігноруює суспільство, не підпускаючи до сфер, звичних його нареченій. Дія була протилежна - вона покладає на себе місію врятувати його від жорстокого світу. Під час весілля в Київі він не знає, що робити, коли вигукують "Гірко!", такого звичаю ще не було на Галичині. Замість шлюбної ночі - втеча від імовірного арешту поїздом до Львова. Замість медового місяця в гостях у заможніх родичив нареченої - потрапляння одразу до жахливої бідності і самотності, бо львівське суспільство було упереджене проти "москалихи" і ігнорувало її.
Він ніколи не присвячував їй віршів. Його знамениті ліричні цикли присвячені жінкам, яких він кохав до одруження. Ще до одруження він писав, що мав в житті три великі кохання і ніколи не змінив цих слів.
Вона вклала свої гроші в журнал, який він редагував і його освіту. Спочатку вона спонукає його закінчити Чернівецький університет, а потім написати дисертацію і отримати диплом доктора філософії у Відні.
Вона допомагає чоловікові у написанні і виданні творів, сама пише статті. Вона народжує чотирьох дітей, на свої гроші утримує родину. Коли гроші закінчуються, приходять злидні.
Він все життя тітанічно працює. Проза, поезія, переклади, історія і теорія літератури, критика, філософія, мовознавство, історія і етнографія - його спадщіна грандіозна і велична. Все життя він потерпає від цькування. Львівський університет відмовляється взяти його на роботу. Політичні опоненти палять під вікнами опудала з його ім"ям. "Патріотки" плюють в його бік. Коханки кидають в нього камінням. Один з каменів потрапляє в голову синові. 26-річний Андрій помирає.
Вона отримує психічний розлад і на три роки потрапляє до божевільні.
Він працює, перемагаючи хворобу і помирає в 1916 році в віці 59 років.
Вона повертається з лікарні, коли його вже немає. Наступні 25 років її життя присвячені збереженню його спадщини і перетворенню їхнього будинку на музей. Вона помирає в 1941 році, проживши 71 рік. Пробувши все життя в тіні свого чоловіка, вона знаходить останній скромний притулок в тіні і в стороні від величного момуненту Каменяреві.
Пам"ятник на могилі Івана Франка на Личаківському кладовищі у Львові.
Могила Ольги Хоружівської-Франко
Його ім"я носять числені учбові заклади, вулиці і, навіть, ціле місто.
Її ім"я згадується дуже рідко. Харківський Інститут шляхетних дівчат, де вона навчалася, зараз гімназія №6.
На фасаді лише одна меморіальна дошка. Вона присвячена Людмилі Гурченко.
Зворушлива франківська лірика присвячена зовсім не тій жінці, яка присвятила чоловікові все своє життя.
Саме таке символічне значення надавали сучасники цьому шлюбу. Об"єднання розрізнених частин України здавалося таким малоймовірним, як і об"єднання цих людей.
Вона - поміщіцька донька. Він - син селянина-коваля.
Вона - випускниця Харківського інституту шляхетних дівчат, а потім вищіх жіночих курсів у Київі. Він - колишній студент філософського факультету Львівського університету, не закінчивший освіти через арешти і ув"язнення за політичними мотивами.
Вона - 22 -річна витончена панянка, заможня, освічена, піаністка, не маюча гадки про побутові справи. Він - бідний сирота, зміюючий одну тюрму на іншу, в 30 років маючий таку репутацію, яка не давала можливості одруження.
Вона володіє кількома мовами, рідною і мовою спілкування має російську. Він має енціклопедичні знання з всісвітньої культури і літератури і сенсом свого життя бачить розвиток української держави і української мови.
Вона, вражена масштабом його особистості, вперше і палко закохана. Він, вже переживший кілька драматичних закоханостей, відвертий в тому, що одружується з прагматичних міркувань.
Єдине, що їх об"єднує - мета прислужитися Україні своїми знаннями, статками, працею і об"єднати її частини.
Вона - Ольга Хоружинська. Він - Іван Франко.
Коли її родина дізнається про її намір,влаштовує їй подорож до Львова, аби вона побачила, ким є Франко, як його ігноруює суспільство, не підпускаючи до сфер, звичних його нареченій. Дія була протилежна - вона покладає на себе місію врятувати його від жорстокого світу. Під час весілля в Київі він не знає, що робити, коли вигукують "Гірко!", такого звичаю ще не було на Галичині. Замість шлюбної ночі - втеча від імовірного арешту поїздом до Львова. Замість медового місяця в гостях у заможніх родичив нареченої - потрапляння одразу до жахливої бідності і самотності, бо львівське суспільство було упереджене проти "москалихи" і ігнорувало її.
Він ніколи не присвячував їй віршів. Його знамениті ліричні цикли присвячені жінкам, яких він кохав до одруження. Ще до одруження він писав, що мав в житті три великі кохання і ніколи не змінив цих слів.
Вона вклала свої гроші в журнал, який він редагував і його освіту. Спочатку вона спонукає його закінчити Чернівецький університет, а потім написати дисертацію і отримати диплом доктора філософії у Відні.
Вона допомагає чоловікові у написанні і виданні творів, сама пише статті. Вона народжує чотирьох дітей, на свої гроші утримує родину. Коли гроші закінчуються, приходять злидні.
Він все життя тітанічно працює. Проза, поезія, переклади, історія і теорія літератури, критика, філософія, мовознавство, історія і етнографія - його спадщіна грандіозна і велична. Все життя він потерпає від цькування. Львівський університет відмовляється взяти його на роботу. Політичні опоненти палять під вікнами опудала з його ім"ям. "Патріотки" плюють в його бік. Коханки кидають в нього камінням. Один з каменів потрапляє в голову синові. 26-річний Андрій помирає.
Вона отримує психічний розлад і на три роки потрапляє до божевільні.
Він працює, перемагаючи хворобу і помирає в 1916 році в віці 59 років.
Вона повертається з лікарні, коли його вже немає. Наступні 25 років її життя присвячені збереженню його спадщини і перетворенню їхнього будинку на музей. Вона помирає в 1941 році, проживши 71 рік. Пробувши все життя в тіні свого чоловіка, вона знаходить останній скромний притулок в тіні і в стороні від величного момуненту Каменяреві.
Пам"ятник на могилі Івана Франка на Личаківському кладовищі у Львові.
Могила Ольги Хоружівської-Франко
Його ім"я носять числені учбові заклади, вулиці і, навіть, ціле місто.
Її ім"я згадується дуже рідко. Харківський Інститут шляхетних дівчат, де вона навчалася, зараз гімназія №6.
На фасаді лише одна меморіальна дошка. Вона присвячена Людмилі Гурченко.
Зворушлива франківська лірика присвячена зовсім не тій жінці, яка присвятила чоловікові все своє життя.
Click to view