d_desyateryk
in
ua
УМОВНИЙ СПОСІБ
УМОВНИЙ СПОСІБ
Сьогодні - 9 квітня 2015 року. Рівно через 10 днів, у другому турі президентських виборів, країна вирішуватиме, хто керуватиме нею найближчі 5 років. Соціологи віддають перевагу Кличку, однак, зважаючи на розгляд справи проти нього у Верховному суді, Віталія можуть зняти з виборів, і тоді замість нього в бюлетенях буде вказано Олега Тягнибока; він, нагадаємо, посів третє місце згідно з результатами голосування 29 березня. А втім, хто б не представляв опозицію, йому випаде складне завдання - протистояти діючому президенту Віктору Януковичу, котрий, незважаючи на політичну й економічну кризу, зберігає досить міцні позиції, в першу чергу завдяки потужному адмінресурсу, а також виборцям сходу й півдня.
Якби нічого не трапилось у лютому минулого року, ми мали б цю похмуру фантазію як реальність. «Якби» - фатальне слово. Воно так часто вживається в останній рік, що, схоже, ввело певні уми в стан ментальної сверблячки. Поки не часто, але регулярно доводиться зустрічати твердження - причому гарною українською від людей, в решті питань більш-менш притомних - мовляв, не влаштували б таку бучу, то зараз переміг би собі Порошенко у другому турі з 3% відсотками переваги і все було б тихо, мирно й прекрасно. Звісно, такі мудрування - концентрована дурість, але вони виражають певні настрої.
Та й, мабуть, багатьом читачам грішним ділом, у хвилини надміру поганих новин, теж тишком-нишком спадала така думка.
Що ж, друзі, давайте освіжимо нашу пам'ять.
План «регіоналів» прочитувався вже на парламентських виборах 2012 року - коли, при безпрецедентному тиску на всю опозицію, кандидати партії «Свобода» мали найменше проблем на дільницях. Їх тягли у парламент, їх розкручували як найпринциповіших захисників держави. Тягнибок був твердо налаштований висуватися на президента, він з великою ймовірністю отримував третє місце. Нічого не заважало «донецьким» зняти Кличка або Порошенка через будь-який формальний привід - влада тримала всі суди на короткому повідку. А в парі Тягнибок-Янукович однозначно перемагав останній - надто багато людей в Україні нізащо в світі не стали б голосувати за ультраправого популіста.
Окрім того.
Недавно в кінотеатрі я випадково здибав стару знайому. Вона живе в районі "Арсенальної" і все, що там відбувалося минулої зими, бачила просто з вікна. Вона запевнила, що чисельну ментуру, котра тероризувала центр Києва, звозили в урядовий квартал місяців зо два. Везли й везли ешелонами. А це ж Хаму доводилося імпровізувати.
Тепер уявімо собі, що попереду планові вибори і Янукович має вдосталь часу, аби до них підготуватися. Уявімо, скільки ментів і тітушок він устиг би зібрати, скільки та якої зброї він би їм надав. Уявімо, скільки було би потай чи явно, не просто з автоматами, а з важкою бронетехнікою, введено військових підрозділів, готових застосувати ту техніку проти маніфестантів.
Наслідки навіть і уявляти не треба. Народ би все одно повстав і переміг. Але кількість жертв обмірювалася б далеко не однієї сотнею. І Путін зробив би те ж саме з Кримом і Донбасом, тільки швидше, кривавіше і з кращими для себе результатами.
Тож управлятися в умовному способі стосовно Майдану - заняття дуже недобре. Ми свою історію звершили. Ми були приречені її звершити. І, скоріш за все, уникнули найгіршого.
А що далі? Далі дно. Воно в нас під ногами. Лишилося як слід відштовхнутися.
Дмитро Десятерик, «День»
Сьогодні - 9 квітня 2015 року. Рівно через 10 днів, у другому турі президентських виборів, країна вирішуватиме, хто керуватиме нею найближчі 5 років. Соціологи віддають перевагу Кличку, однак, зважаючи на розгляд справи проти нього у Верховному суді, Віталія можуть зняти з виборів, і тоді замість нього в бюлетенях буде вказано Олега Тягнибока; він, нагадаємо, посів третє місце згідно з результатами голосування 29 березня. А втім, хто б не представляв опозицію, йому випаде складне завдання - протистояти діючому президенту Віктору Януковичу, котрий, незважаючи на політичну й економічну кризу, зберігає досить міцні позиції, в першу чергу завдяки потужному адмінресурсу, а також виборцям сходу й півдня.
Якби нічого не трапилось у лютому минулого року, ми мали б цю похмуру фантазію як реальність. «Якби» - фатальне слово. Воно так часто вживається в останній рік, що, схоже, ввело певні уми в стан ментальної сверблячки. Поки не часто, але регулярно доводиться зустрічати твердження - причому гарною українською від людей, в решті питань більш-менш притомних - мовляв, не влаштували б таку бучу, то зараз переміг би собі Порошенко у другому турі з 3% відсотками переваги і все було б тихо, мирно й прекрасно. Звісно, такі мудрування - концентрована дурість, але вони виражають певні настрої.
Та й, мабуть, багатьом читачам грішним ділом, у хвилини надміру поганих новин, теж тишком-нишком спадала така думка.
Що ж, друзі, давайте освіжимо нашу пам'ять.
План «регіоналів» прочитувався вже на парламентських виборах 2012 року - коли, при безпрецедентному тиску на всю опозицію, кандидати партії «Свобода» мали найменше проблем на дільницях. Їх тягли у парламент, їх розкручували як найпринциповіших захисників держави. Тягнибок був твердо налаштований висуватися на президента, він з великою ймовірністю отримував третє місце. Нічого не заважало «донецьким» зняти Кличка або Порошенка через будь-який формальний привід - влада тримала всі суди на короткому повідку. А в парі Тягнибок-Янукович однозначно перемагав останній - надто багато людей в Україні нізащо в світі не стали б голосувати за ультраправого популіста.
Окрім того.
Недавно в кінотеатрі я випадково здибав стару знайому. Вона живе в районі "Арсенальної" і все, що там відбувалося минулої зими, бачила просто з вікна. Вона запевнила, що чисельну ментуру, котра тероризувала центр Києва, звозили в урядовий квартал місяців зо два. Везли й везли ешелонами. А це ж Хаму доводилося імпровізувати.
Тепер уявімо собі, що попереду планові вибори і Янукович має вдосталь часу, аби до них підготуватися. Уявімо, скільки ментів і тітушок він устиг би зібрати, скільки та якої зброї він би їм надав. Уявімо, скільки було би потай чи явно, не просто з автоматами, а з важкою бронетехнікою, введено військових підрозділів, готових застосувати ту техніку проти маніфестантів.
Наслідки навіть і уявляти не треба. Народ би все одно повстав і переміг. Але кількість жертв обмірювалася б далеко не однієї сотнею. І Путін зробив би те ж саме з Кримом і Донбасом, тільки швидше, кривавіше і з кращими для себе результатами.
Тож управлятися в умовному способі стосовно Майдану - заняття дуже недобре. Ми свою історію звершили. Ми були приречені її звершити. І, скоріш за все, уникнули найгіршого.
А що далі? Далі дно. Воно в нас під ногами. Лишилося як слід відштовхнутися.
Дмитро Десятерик, «День»