Передвиборче...
Originally posted by dniprovska at Передвиборче...
Я бачу, що напередодні виборів серед політично підкованої публіки пішла мода перебирати різні сорти олігархів та рефлексувати на тему, хто з них "патріот", а хто підлий риг.
Приблизно таким же безглуздим ділом займалася публіка 4 роки тому, коли йшли запеклі дискусії на тему хто є меншим злом: Тимошенко, чи Янукович (аферистка, чи бандит). Копирсатися у різних сортах продуктів політичного метаболізму - улюблене заняття вітчизняних політологів та аналітиків (ак професійних, так і аматорів).
Зараз деякі наївні політолухи проводять думку, що одні олігархи (такі, як група "Приват") є хорошими, патріотичними, а тому проекти й мажоритарщики ними фінансовані, є меншим злом, ніж проекти підлого Фірташа-Льовочкіна :)
Насправді, усі олігархи - ні хороші, ні погані (за винятком хіба що кума Путіна, який є абсолютним злом для України): вони - олігархи, і цим усе сказано. Майже всі крупні власники-монополісти, що справляють реальний вплив на українську політику, є зденаціоналізованою квазі-українською елітою, якій невідоме справжнє, глибинне почуття патріотизму, тому що більшість з них - космополіти. По-справжньому вони люблять не країну, громадянами якої вони формально є, а свої бізнес-імперії. Кожен з них може бути однаковою мірою корисним і небезпечним для Держави залежно від обставин. І довіряти їм НІКОМУ не можна. І у ВР їх треба одне-одним урівноважувати, або гнати їх усіх разом у шию і скидати скопом у один сміттєвий бачок.
Зараз у політиці утворився майже той самий Бермудський трикутник, що був окреслений політичними процесами 2005-2010р.р. Є Український Президент з обмеженими повноваженнями, якого Майдан привів на місце Президента України (ну, ви розумієте різницю ;), є дніпропетровська команда, яка дуже натурально косить під патріотів, і є голубі махрові реакціонери (донецькі), що виступають під відверто проросійськими гаслами. Різниця лише в тому, що Порошенку вдалося втримати високі рейтинги своєї партії, донецька команда є відверто слабкою і рахітичною, ну а Беня зі своїми безмежними амбіціями може зіграти таку ж деструктивну роль, яку свого часу зіграла Тимошенко. Тільки Юля була дамою публічною і брала горлянкою та блискучим перфомансом; Беня ж звик діяти за лаштунками, але його вплив від того анітрохи не менший.
Посада губернатора ключової Дніпропетровської області та фактичний контроль за Одеською й Харківською областями в умовах російської інтервенції дає Коломойському колосальні важелі впливу. Залишається тільки взяти під своє крило Донбас і Запоріжжя з Херсонщиною - і Беня може претендувати на роль некоронованого короля Південного Сходу. По суті створюється новий південно-східний анклав, але під контролем не донецької, а дніпропетровської братви. І коли деякі наївні патріоти кричать "дайте Коломойському Донбас - він наведе там порядок" - вони не розуміють, що порядок на Сході має наводити Держава і тамошня громада, а не "добрий олігарх". Вовк - поганий сторож овець.
Додайте сюди персональну армію, створену під шумок захисту Вітчизни, і оціність "красоту ігри". Гвардійцям своїм сірий кардинал української політики дав щедрий посаг і розтикав у різні політпроекти. "Отци-командіри", яким благоволить губернатор Дніпропетровщини, - теж цікаві персони: два російських офіцери, морячок-казачок із Севастополя з мутною біографією та лідер ультранаціоналістичної організації, відомої тісними контактами з російськими нациками. Можливо, ці діячі і справді будуть працювати на благо України, не жаліючи живота свого, але не завадило б мати у ВР і силу, котра у разі потреби штрикнула б їх вилами під сраку ...
"Ну а як же Порошенко?", - спитають прибічники демократії, - "невже його не треба обмежувати та врівноважувати". Треба. І Петя - не ідеальний олігарх, хоча й найменш зденаціоналізований. От тільки обмежувати і врівноважувати його треба не бенями, пінями, льовочками і юльками з пасторами, а політсилами, сформованими передовими суспільними класами. Поки такої сили не видно, але краще її сформувати пізно, ніж ніколи, тим більше, що вік новій раді пророчать не дуже довгий...
Я бачу, що напередодні виборів серед політично підкованої публіки пішла мода перебирати різні сорти олігархів та рефлексувати на тему, хто з них "патріот", а хто підлий риг.
Приблизно таким же безглуздим ділом займалася публіка 4 роки тому, коли йшли запеклі дискусії на тему хто є меншим злом: Тимошенко, чи Янукович (аферистка, чи бандит). Копирсатися у різних сортах продуктів політичного метаболізму - улюблене заняття вітчизняних політологів та аналітиків (ак професійних, так і аматорів).
Зараз деякі наївні політолухи проводять думку, що одні олігархи (такі, як група "Приват") є хорошими, патріотичними, а тому проекти й мажоритарщики ними фінансовані, є меншим злом, ніж проекти підлого Фірташа-Льовочкіна :)
Насправді, усі олігархи - ні хороші, ні погані (за винятком хіба що кума Путіна, який є абсолютним злом для України): вони - олігархи, і цим усе сказано. Майже всі крупні власники-монополісти, що справляють реальний вплив на українську політику, є зденаціоналізованою квазі-українською елітою, якій невідоме справжнє, глибинне почуття патріотизму, тому що більшість з них - космополіти. По-справжньому вони люблять не країну, громадянами якої вони формально є, а свої бізнес-імперії. Кожен з них може бути однаковою мірою корисним і небезпечним для Держави залежно від обставин. І довіряти їм НІКОМУ не можна. І у ВР їх треба одне-одним урівноважувати, або гнати їх усіх разом у шию і скидати скопом у один сміттєвий бачок.
Зараз у політиці утворився майже той самий Бермудський трикутник, що був окреслений політичними процесами 2005-2010р.р. Є Український Президент з обмеженими повноваженнями, якого Майдан привів на місце Президента України (ну, ви розумієте різницю ;), є дніпропетровська команда, яка дуже натурально косить під патріотів, і є голубі махрові реакціонери (донецькі), що виступають під відверто проросійськими гаслами. Різниця лише в тому, що Порошенку вдалося втримати високі рейтинги своєї партії, донецька команда є відверто слабкою і рахітичною, ну а Беня зі своїми безмежними амбіціями може зіграти таку ж деструктивну роль, яку свого часу зіграла Тимошенко. Тільки Юля була дамою публічною і брала горлянкою та блискучим перфомансом; Беня ж звик діяти за лаштунками, але його вплив від того анітрохи не менший.
Посада губернатора ключової Дніпропетровської області та фактичний контроль за Одеською й Харківською областями в умовах російської інтервенції дає Коломойському колосальні важелі впливу. Залишається тільки взяти під своє крило Донбас і Запоріжжя з Херсонщиною - і Беня може претендувати на роль некоронованого короля Південного Сходу. По суті створюється новий південно-східний анклав, але під контролем не донецької, а дніпропетровської братви. І коли деякі наївні патріоти кричать "дайте Коломойському Донбас - він наведе там порядок" - вони не розуміють, що порядок на Сході має наводити Держава і тамошня громада, а не "добрий олігарх". Вовк - поганий сторож овець.
Додайте сюди персональну армію, створену під шумок захисту Вітчизни, і оціність "красоту ігри". Гвардійцям своїм сірий кардинал української політики дав щедрий посаг і розтикав у різні політпроекти. "Отци-командіри", яким благоволить губернатор Дніпропетровщини, - теж цікаві персони: два російських офіцери, морячок-казачок із Севастополя з мутною біографією та лідер ультранаціоналістичної організації, відомої тісними контактами з російськими нациками. Можливо, ці діячі і справді будуть працювати на благо України, не жаліючи живота свого, але не завадило б мати у ВР і силу, котра у разі потреби штрикнула б їх вилами під сраку ...
"Ну а як же Порошенко?", - спитають прибічники демократії, - "невже його не треба обмежувати та врівноважувати". Треба. І Петя - не ідеальний олігарх, хоча й найменш зденаціоналізований. От тільки обмежувати і врівноважувати його треба не бенями, пінями, льовочками і юльками з пасторами, а політсилами, сформованими передовими суспільними класами. Поки такої сили не видно, але краще її сформувати пізно, ніж ніколи, тим більше, що вік новій раді пророчать не дуже довгий...