Щодо бра-бре (Укр. Ет. Сл. - ігнорує "бра": тож не знає): отам подвійне лексичне джерело (та й з різних мов), що словник Желеховського фактично та інтуїтивно фіксує:
Первісно, непевне, була індоевропейська тотожність і форми і семантики - що достеменно ясно лиш в українській та за допомогою української: румунська форма БРЕ (і її неясна семантика - зредукована лиш до вигуку) проникла і в українські говори (отак вжито, між іншими, і Стефаником і Франком в розмовних варіантах вимови під впливом румунської мови: бре-бря (bre + brea: brea i vz bre: - Variantă: (rar) brea - ALECSANDRI = оте brea-бря - саме чи мабуть під впливом української форми: бра, що опісля вплинуло та рідко вжито і українцями як "бря": отож ряд чергових міжконтамінацій), бо в румунській оте bre пом'якшилося в "брьи-брье-брє" - і отак і перебралося говором українців: Оцей говір має і МОЙ БРЕ = ГОЙ БРА!
Румуни (завжди готові ігнорувати вияснювальний субстрат української, бо її не знають) гадають - що то, виключно й неконтаміновано, з турецької (яка - запозичила з грецької):
Etymology Possibly a short form of Proto-Indo-European *bʰrā́ter (“brother”); but compare also Greek βρε (vre), ρε (re) and Macedonian бре (bre), море (more) (usually considered to derive from Greek μωρέ (moré, “stupid”, vocative)) with the same meaning. Зважмо: саме vocative-кличний "é" (мабуть під впливом кличного з μωρέ) спричинився до появи форми бре!
Отак в албанській (маємо і в сербсько-хорватській: Шта си бре то урадио!? ― What the fuck did you do!?): Folni bre, burra! Speak, therefore, men! + Bre! Po ç'është kjo? Man! What is this?
Довідка: Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко): Бра = Бра́те. Сокращ. зват. пад. отъ брат. Дивись, бра, перший раз на своїм віку бачу.... що в полі виорують лина. Рудч. Ск. І. 165.
БРА 2, невідм., чол., фам. Те саме, що брате, брати (у звертанні). - Вже мені осточортіло тинятись по сахарнях, - промовив Микола. - Ходім, бра, ще на степи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 214); - Не журися, бра! (Панас Мирний, III, 1954, 67).
Бра, бря! vocat. zu Брат=брате! А -Г. 1 .155,162
Бре, брье, Фр. Пот. III. 15 vocat. zu Брат, = 6рате, в. Бра 1 бря!
Jevhen ZelechovSkyj und Sofron NedilSkyj UKRAIN ISCH-DEUTSCHES WÖRTERBUCH.I- 11 Lemberg 1882-86
Первісно, непевне, була індоевропейська тотожність і форми і семантики - що достеменно ясно лиш в українській та за допомогою української: румунська форма БРЕ (і її неясна семантика - зредукована лиш до вигуку) проникла і в українські говори (отак вжито, між іншими, і Стефаником і Франком в розмовних варіантах вимови під впливом румунської мови: бре-бря (bre + brea: brea i vz bre: - Variantă: (rar) brea - ALECSANDRI = оте brea-бря - саме чи мабуть під впливом української форми: бра, що опісля вплинуло та рідко вжито і українцями як "бря": отож ряд чергових міжконтамінацій), бо в румунській оте bre пом'якшилося в "брьи-брье-брє" - і отак і перебралося говором українців: Оцей говір має і МОЙ БРЕ = ГОЙ БРА!
Румуни (завжди готові ігнорувати вияснювальний субстрат української, бо її не знають) гадають - що то, виключно й неконтаміновано, з турецької (яка - запозичила з грецької):
bre - Romanian: Etymology: From Turkish bre.
Pronunciation - IPA(key): /bre/ • Rhymes: -e
Interjection
bre
1. hey
2. wow
bre! int. exprimând mirare, supărare sau familiaritate: spune, bre! omule! vino încoa, bre! [Turc. BRE]: [бре! людино! ходи сюди, бре!]
Etymology Possibly a short form of Proto-Indo-European *bʰrā́ter (“brother”); but compare also Greek βρε (vre), ρε (re) and Macedonian бре (bre), море (more) (usually considered to derive from Greek μωρέ (moré, “stupid”, vocative)) with the same meaning. Зважмо: саме vocative-кличний "é" (мабуть під впливом кличного з μωρέ) спричинився до появи форми бре!
Отак в албанській (маємо і в сербсько-хорватській: Шта си бре то урадио!? ― What the fuck did you do!?):
Folni bre, burra!
Speak, therefore, men!
+
Bre! Po ç'është kjo?
Man! What is this?
Довідка:
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко):
Бра = Бра́те. Сокращ. зват. пад. отъ брат. Дивись, бра, перший раз на своїм віку бачу.... що в полі виорують лина. Рудч. Ск. І. 165.
БРА 2, невідм., чол., фам. Те саме, що брате, брати (у звертанні). - Вже мені осточортіло тинятись по сахарнях, - промовив Микола. - Ходім, бра, ще на степи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 214); - Не журися, бра! (Панас Мирний, III, 1954, 67).
Reply
Leave a comment