Для мови (бач не для знемовлених мовців) воно не є діалектизмом, а найукраїнськішим українізмом. Залежить від панорамності, синоптичності та глибинності сприймання парадигматики та системності мови. Українську девальвували всіляко: забуттям, невживанням, нетворчістю, репресіями, лжелінгвістикою: перший засіб - категоризувати українізми як діалектні та простомовні (колись й всю українську вважали простомовною). Те треба переміркувати та переоцінити.
“Рибчина” (навіть словник каже “розмовне”) ми можемо зрозуміти як недіалектне, а вже “пірчина” (якого зовсім нема і в словнику, лиш в казках залишилося) - аж ніяк?
“Рибина” (совєтословник каже “розмовне“) - одна риба, “рибчина” - одна “рибочка“. Аналогічно й отут: “пірина” - одне “перо”, “пірчина” - одне “пірце”. Систематика мови - вказує саме на нюансовану її семантичну та стилістичну могутність та на природні українізми.
Суфікс-українізм “-ина” членує та категоризує всю реальність по-українськи: і “твар-ина” (“животноє“), і “люд-ина” (“чілавєк”) і “речов-ина” (“вещество“) і “хат-ина“
( ... )
Добре, тоді Ви не маєте заперечувати з огляду на 'найукраїнськіший українізм', коли я буду вживати мешта, а не туфлі, шклянка, а не стакан, виделка, а не вилка, таріль, а не тарілка, пляцок, а не торт, цеха, а не риса, черниця, а не монашка, фіра, а не підвода, дзідзьо, а не дідусь, бабця, а не бабуся, вуйко/стрийко, а не дядько, цьоця, а не тітка, цюпати, а не полоти, відправа, а не церковна служба, костел, а не косьтьол, їмость, а не попадя, єґомосьть/ксьондз, а не піп/священик, пироги, а не вареники, пляцки, а не деруни, трумно, а не труна, цвинтар, а не кладовище, комунія, а не причастя, шлюб, а не вінчання, вельон, a не фата, дружба/дружка, а не свідок на весіллі, мізерія, а не салат, м'ясний салат, а не олів'є, гербата, а не чай, бульба, а не картопля, кісто, а не тісто, митка, а не ганчірка, вонучи, а не портянки, олива, а не олія, смалець, а не жир, поташ, а не сода, солодка вода, а не ситро, ружа, а не троянда, паприка, а не перець, слоїк, а не банка, матура, а не випускний екзамен, пацер, а не молитва наніч, ладний, а не
( ... )
Comments 60
Давайте його сюди.
Reply
“Пірчина, пірина” - є синґулятивом: лиш одне однісіньке пірце, пір'ячко, перо.
Reply
Reply
“Рибчина” (навіть словник каже “розмовне”) ми можемо зрозуміти як недіалектне, а вже “пірчина” (якого зовсім нема і в словнику, лиш в казках залишилося) - аж ніяк?
“Рибина” (совєтословник каже “розмовне“) - одна риба, “рибчина” - одна “рибочка“. Аналогічно й отут: “пірина” - одне “перо”, “пірчина” - одне “пірце”. Систематика мови - вказує саме на нюансовану її семантичну та стилістичну могутність та на природні українізми.
Суфікс-українізм “-ина” членує та категоризує всю реальність по-українськи: і “твар-ина” (“животноє“), і “люд-ина” (“чілавєк”) і “речов-ина” (“вещество“) і “хат-ина“ ( ... )
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
http://ua-mova.livejournal.com/1278093.html?thread=17736845#t17736845
Reply
Та менше з тим.
Повернімося до нашої теми.
Reply
Reply
Reply
І припиняйте врешті офтопити.
Reply
Leave a comment