День 7 (4). Продовження. День у Kyanjin Gompa (3860 m)
День 7 (4). Продовження. День у Kyanjin Gompa (3860 m)
Скільки не силуюсь не можу згадати, що відчував і про що думав коли ми прийшли в Kyanjin Gompa. Пам'ятаю, що сонце страшено сліпило очі, словниковий запас стиснувся до одного лиш "УхтИ!" і хотілось облазити кожен квадратний сантиметр навколо. І зараз коли дивлюсь на фотографії, здається, що не встиг, не побачив, не побував, не відчув і взагалі все провтикав. Стільки незвичного, величного і загадково привабливого було навколо, що всього просто неможливо було осягнути.
-- 1 --
-- 2 --
-- 3 --
-- 4 --
-- 5 --
В голові відчувався легкий безпорядок спричинений висотою і низьким тиском. Так що поселившись в лоджі ми влаштували перепочинок з чаєм та місцевим сиром.
Згодом вирішили прогулятись до місцевого монастиря, про який було написано у Lonely Planet.
-- 6 --
Жодного монаха у монастирі ми так і не побачили, а сам "монастир" був дуже схожий до храму, який ми відвідували в Лантані. Тому доволі швидко інтерес переключився з храму на маленького місцевого хлопчика, який бігав туди-сюди і показував прийоми кунг-фу, карате та усіх інших східних єдиноборств, якими так досконало володіють семирічні хлопчаки. Зловити у фокусі безмежно жвавого хлопчика було не просто, але тим більше цікаво. Нами з Сольою було організовано справжнє фотополювання з засідками та приманками.
-- 7 --
-- 8 --
Зважаючи на ось це останнє фото полювання вважаю успішним.
-- 9 --
Храм ми подивились, хлопчика "вполювали", а монахи так і не з'являлись, тож ми вирушили назад до лоджі.
-- 10 --
Дорогою проходимо повз буддистську ступу обв'язану молитовними прапорцями.
-- 11 --
-- 12 --
Kyanji найдальше селище на нашому маршруті. А зараз освітлене сонячним промінням на фоні гір та хмар, що пропливають долиною, поселення здається останнім форпостом людства, за яким починається справжнісінька Terra Incognita.
-- 13 --
-- 14 --
Через сильний вітер було прохолодно, через тиск багато хто нарікав на головний біль, то ж повернувшись з вилазки всі сховались у лоджу. А мені не сиділось. Не давало спокою те, що там навколо стільки всього цікавого і ще незвіданого. Тож я пішов гуляти прилеглими територіями.
-- 15 --
-- 16 --
-- 17 --
-- 18 --
-- 19 --
-- 20 --
Коли сутінки почали полонити все навколо я повернувся до лоджі. Своїх друзів я знайшов у теплій кают-компанії де якраз робили чай та роздавали карти і сірники для гри у покер. Так що я прийшов дуже вчасно.
Це була найвища ночівля - 3860 метри над рівнем моря. А спалось чи не найкраще на усьому треку. Було тепло і спокійно. Ніч для мене пройшла як одна мить. Як виявилось зранку, так добре було лише мені. Інші скаржились і на холод, і на погане самопочуття, і на шум вітру, який не давав спати.
Зранку ж ми почали сходження на Kyanjin Ri (4773 m), про що я розповім у наступному пості. Буде багато гір!
Зміст розповіді Читати далі >>>