День 8 (5). Сходження на Kyanjin Ri (4773 m)

[u_ray]

День 8 (5). Сходження на Kyanjin Ri (4773 m)




В день сходження ми встали ще до світанку. Не пригадую, чи був традиційний ранковий чай, але навряд обійшлось без нього. Не дивлячись на кашель, головний біль та інші недомагання піднятись на гору кортіло усім. Як тільки почало світати вирушили в дорогу.



-- 1 --

Підіймаємось по тіньовій стороні, де сонце нас не досягає. Відчувається ранкова прохолода. Сонце підіймається швидко і вже за деякий час можна розглядати свої тіні на схилі.



-- 2 --

Внизу видніється Kyanjin Gompa в проміннях ранкового сонця. Згори добре видно яким маленьким є селище.



-- 3 --

Іти трохи важко. Бракує кисню. Коли збивається дихання доводиться зупинятись, щоб відхекатись. Робимо невеличкий перепочинок.



-- 4 --

Сонце освітило вже всю долину і можна було роздивлятись довкола і фотографувати з ходу.



-- 5 --



-- 6 --

Доволі швидко доходимо до проміжної вершини, де влаштовуємо привал.



-- 7 --

Сонячне тепло зрівноважувало холодний вітер, що дув зі сходу.



-- 8 --

Вид із проміжної вершини.



-- 9 --

Тут Соля зняла невеличке відео. На відео ми ділимось з глядачами як сухими фактами так і філософськими спостереженнями.

Click to view

Після перепочинку у мене відкрилось друге дихання. Взявши розмірений темп і слідкуючи за тим, щоб не збивати дихання, я на одному диханні пройшов значну частину дистанції до основної вершини. Запасу сил ще вистачало, але я зупинився дочекатись решту компанії, що поспішала навздогін, та зробити декілька фото.



-- 10 --

В правій частині кадру видно проміжну вершину.



-- 11 --

Перед останнім крутяком збираємось усі разом і готуємось до фінального ривка.



-- 12 --

Один з Наших Друзів демонструє хто тут справжній король гори.



-- 13 --

Ще трохи і ми на вершині. Всюдисущі ворони вже чекають туристів.



-- 14 --

На вершині ховаємось від вітру, розглядаємо краєвиди та співаємо український гімн. Відео де ми виконуємо гімн також є, але викладати його не стану через брак вокальних даних частини нашої команди (натякаю на себе).



-- 15 --

Санджі-Андрійко вмостився зводити кам'яну піраміду (пам'ятаєте я казав, чим вище тим легше богам побачити споруду і тим щедріші вони будуть до будівельника і його родини).



-- 16 --

Поки ми тусувались на вершині та співали гімн, підійшов ще один місцевий гід, який чекав своїх неквапливих підопічних. Підслухавши наші розмови непалець привітався з нами "Привет!". "Namasteee" - чемно відповіли ми.



-- 17 --

На вершину ведуть дві дороги. Піднялись ми по коротшій, а спускались вже по іншій, довшій і ще більш мальовничій.



-- 18 --

Якраз у цьому місці над головою пролетів величезний птах. Сфотографувати його не встиг - надто несподівано він з'явився і так само раптово спланував кудись між гір. "Vulture" (англ. стерв'ятник) - сказав Харка, коли я запитався, що то за один.



-- 19 --



-- 20 --

Спускатись не надто легше ніж підійматись. Бракує кисню, ноги часто підсковзуються на запорошеній стежині. Йдемо неспішно.



-- 21 --

Жолоб по якому спускаємось захищає від вітру і при тому не приховує краєвидів.



-- 22 --

Фото майже з того ж місця що й попереднє, тільки в протилежну сторону.



-- 23 --

І поворот на 90 градусів.



-- 24 --

Сховані від вітру організовуємо невеличкий привал.



-- 25 --

Привітливий непалець з парою туристів обганяють нас на спуску.



-- 26 --

Спускаємось до селища в чудовому гуморі. Найважче вже позаду. Ми змогли, ми молодці.



-- 27 --

Зміст розповіді Читати далі >>>