Сорі, люди, я так давно не писала про щастя. Смішно, або так, щоб сльози на очі. «Кто мало видел - много плачет».- казала колись Терехова у екранізації «Собаки на сіні» і так чуттєво, наче непомітно злизувала сльозинку зі щоки. Геніальна робота режисера. Та і текст геніальний, але я не про те.
Є речі і події, які можуть поцілувати в душу, або в неї ж і вдарити. Я сама - умілиця створювати і одне і протилежне, і без режисера успішно обходжуся. Чи рада я з того - окрема тема, але я, знову ж таки, не про те зараз. Я от так з ноги в двері хотіла спитати, а що ВАС розкриває до стану оголеної душі? В мене не буде варіантів, бо стався свій. Так і досі ходжу боса. І сніг відчуваю, і болото під ногами, і десь там далееееко якісь політики жеруться бульдогами в горло… І люди, яким не все одно, і мені не все одно. Але тепер це все має зовсім інше значення, бо мене ангел в душу поцілував. І я не знаю, плакати мені чи сміятися…