гордості
...і гордості немає ("не йди від ме...")
Бігме, то вітер по вулиці тихо дме,
бігме, той голос - то тільки такі потвори:
повтори-лýни, повтори-побрехачі,
коли у вусі дзвенять голосні ключі,
а це насправді ніхто і не заговорить.
А це насправді - тихо, мовчу-мовчи,
так важко вибрати: голос, а може чи,
так важко вибрати голод між тим і другим.
І другим кругом - ховайся, крути, печи,
така наруга - поряд не ідучи -
клячи і тільки в очі дивися другом.
Нехай цю гордість виплекає музика,
яка любов, мій Господи, без`язика,
яка глуха.
Нема гріха,
мій Господи, у капризі -
ловити погляди, наче німі репризи.
Наче призú.
І ти спокійно сумніви догризи -
не ризик
спокійним бризом,
ще спокійнішим тоном
зізнатись в тому:
моя любов ніяк мене не принизить.
До речі - з нетерпінням почала чекати третю книжку Дяченків з серії "Метаморфози" - "Мігрант". Віта Ностра справила на мене дуже сильне враження, яке тільки доповнилося обговоренням цієї книжки з мудрими людьми))) - нота бене: завжди потрібно хороші книжки обговорювати. Особливо філософські. Це така дивовижа: скільки різного бачать різні люди! Цифровий - сподобався, але він дуже "мозаїчний" - окремі комп*ютерно-випробувальні епізоди - сильні, але в книжці, як на мене, відсутня внутрішня цілісність.
Але уривок третьої книги - є на сайті авторів - зацікавив і зачепив. Хочу-хочу-хочу!
Тільки вийде вона у видавництві "Ексмо". Ох, тільки би була на форумі восени!