Епілог.
..Сумніви.. вони не абстрактні поняття.. то такі беззахисні істоти, які до нас підкрадаються саме в ту мить, коли ми звільняємо миле затишне містечко нашого мозку для фрази "а може.."..от тоді-то ці знедолені сумніви чимдуж спішать заповнити вільний простір наших думок, щоб нарешті відігрітися від холодного подиху зими, а там, дивись, і прижитися..залишитись назовсім..потоваришувати з переконаннями і укорінити свою цензуру на прийняття відповідальних рішень..
..звичайно, що сумнівами ми починаємо керуватись ще з дитинства , коли на заборони батьків у нас може промайнути думка: "а може..вони мають рацію".. але сумніви ще тоді нас зовсім не зупиняють, адже їхня влада ще така ж мізерна як і вони самі, бо в маленькій голові вміщаються відповідно маленькі сумніви..
..з віком, коли наші рішення та дії набувають все більше здорового глузду, оточуючі називаються це раціоналізмом.. а насправді в нашій голові ростуть і розповсюджуються сумніви, які часом стримують наші необдумані ідеї від втілення з подальшими наслідками..
місцями сумніватися нам навіть подобається..бо цей процес може стати найкращим виправданням нашого небажання щось виконувати.. сумніватися, що ідея стане успішною - це вбити шанс і на те, що вона може бути успішною..чим більше таких шансів ми вбиваємо, тим менша ймовірність для нас відкритися для світу.. тим рідше виконуватимуться наші бажання.. тим міцніше ми закриваємо двері перед власним щастям..
..але сумніватися в ідеї - може також значити й те, що незабаром народиться нова ідея.. а от сумніви скеровані на почуття - з часом можуть захопити владу і над нашим серцем, заморочити нам голову і завести в лабіринт таких обдумувань, що вихід з нього знаходиться лише там, де живе каяття..там..де найбільше наше бажання - є насправді нездійсненне..повернути час назад..
..от тоді світлом в кінці тунелю може стати лише Ризик - найзапекліший та найстрашніший ворог сумніву..