Fašiangy або масляна
Продовжуємо знайомитися зі стародавніми українськими традиціями Східної Словаччини. На цей раз до вашої уваги святкування масляни в русинському селі в словацькому регіоні Спіш. Тут вже, можна сказати, околиця компактного проживання автохтонних українців, тому і мова трошки інша і традиції трошки намішані. Але святкування масляниці - одна з основних і найцікавіших подій в року, котре збирає багато людей з навколишніх сіл і містечок.
Програма з року в рік повторюється (традиція ж!), але від того не стає менш цікавою. Відбувається все в селі Ольшавиця Пряшівського краю. Цього року проводжали весну досить рано - четвертого лютого. Ось, власне, коротка передісторія самого свята масляни: під час Різдва на Штефана (26 грудня) в Ольшавиці обирають двох господарів (ґазд), що будуть опікуватися організацією масляни, старшого ґазду і молодшого. Організувати потім їм доведеться досить багато, адже окрім місцевих, до села приїде сотня-друга приїжджих. Потім, після виборів господарів свята, майже до початку масляни вони мають час приготувати музику, пригощення та приміщення. Найголовніше те, що по давній слов'янській традиції ані господарі свята, ані ті, хто беруть активну участь в тому, не можуть бути одружені, бо масляна - це свято, котре було покликане, зокрема, сприяти знайомствам і подальшим тіснішим стосункам поміж молодими і вільними людьми. Ті, кому вже пощастило знайти свою другу половинку, можуть бути присутні, але активної участі брати не можуть - танцювати чи вдягати національний стрій заборонено, окрім одного винятку, про який буде знизу по тексту.
Саме свято триває три дні, але основний день - субота, коли відбуваються всі найцікавіші події. Офіційний початок о 10:00, тому ми з самого ранку вже були в Ольшавиці і почали процес підготовки на дачі в наших друзів.
Дівчата малюються:
Чоловіки обговорюють важливі геополітичні теми:
Одружена частина залишається далі при обговоренні, а ми вирушаємо до будинку старшого ґазди:
Історична хата, історична стодола і історичне вбрання в дівчат. Ідилія :)
Роль "ґаздівської хати" цього року грає сільрада, бо в самого господаря стільки місця не знайшлося. В кожній словацькій сільраді обов'язково є актова зала, тому місця вистачає. Перед початком основного дійства хлопці і дівчата сідають за різні столи і починається організація потрібної атмосфери - пісні і музика.
Столи розташовані на балконі, актова зала знизу, може вмістити достатню кількість людей для дальшої забави:
Далі шоу починається. Старший і молодший ґазди на найближчі півтори-дві години стають об'єктами всіляких знущань, бо їм мають вдягнути "маски", тобто зробити з молодшого жінку, а зі старшого - чоловіка. Жінку звуть "Баба", хлопця звуть "Товстий Янко" (Товстий Іван). Дівчата вдягають Бабу в сільраді, а хлопці вдягають Товстого Янка на вулиці. При цьому активно співається і п'ється.
Коли я готував цей матеріал, то на всіх майже ресурсах помітив такий момент, що на масляні є стародавня традиція багато їсти і пити горілки. Навіть вважалося, якщо не вип'єш достатньо, то не вродить тобі жито-пшениця! З точки зору історії можу припустити, що певна кількість алкоголю повинна була сприяти знайомствам поміж дівчатами і хлопцями, бо ж основним результатом масляни мали б стати, якраз, нові подружжя. Тому, по традиції, заміжнім вхід був заборонений. Ну і також, враховуючи прийдешній піст, потрібно було з'їсти і випити якомога більше всього смачного і веселящого.
Старшого дружбу готують до перевтілення:
Паралельно призначається відповідальний по горілці, котрий постійно має слідкувати, щоб ніхто не залишився без пригощення. П'ють з одного келишка по колу.
Товстий Янко in progress. Набивають сіном/соломою.
На жаль, я провтикав паралельне одягнення Баби, котрим займалися дівчата. Тому фотографій процесу не буде - буде тільки результат. А в результаті, Товстий Янко і Баба повинні "одружитися". Дівчата приходять гарним рядком і приводять Бабу, ми ж із Товстим Янком повинні провести всі обряди типового весілля - відкупити і одружити. В процесі дівчата і хлопці намагаються один одного переспівати і кожна група співає окремо свої пісні. Дійство досить активне, скажу я вам :)
Тут весь майже двохгодинний процес разом із подальшим одруженням Янка і Баби я спробував змонтувати в ролик на 4 хвилини. Моя перша робота з відеоредакторами, так що не зважайте на слабу якість.
Після спільної фотографії починається друга частина першого відділення масляни - прогулянка селом.
До села вирушають три групи: старший і молодший ґазди мають обійти всі хати і запросити людей на весілля Янка і Баби; Янко і Баба, в свою чергу, також ходять селом по всіх хатах і запрошують на своє весілля, але Янко має з собою шаблю, а Баба має кошик, щоб забирати в людей непісні страви, щоб не було спокуси з'їсти їх під час посту; ну а хлопці і дівчата мають завдання пройти ланцюжком по всіх сільських вулицях з піснями, танцями на перехрестях і всіляким іншим шумом.
Селфічка, а як же ж.
Ланцюжок посередині:
Ланцюжок на початку:
Дорогою траплялися ознаки маленького і далекого українського гірського села, котре все ж таки знаходиться в ЄС:
На перехрестях і більш широких місцях крутили хоровод:
Місцеві мешканці біля своїх хат нас зустрічали усмішками :)
Дехто, напевно, згадував молоді роки і себе десь там у тому ланцюжку.
Музикі:
Після того, як все село вже було обійдене, наша піша хода фінішувала на місці старту - біля сільради або "ґаздівської хати".
Потім і хлопці і дівчата йдуть до актової зали, де будуть танцювати "роваш". Сам роваш входить до групи воєнних танців, котрі танцювали хлопці перед тим, як йти на війну (в Україні його знають більше як вербунг). Танцюється два окремих кола (дівчата і хлопці), в середині кожного з кіл, знову ж таки, хтось відповідальний з горілкою і келишком, котрий по-черзі висмикує людей з танцювального кола і наливає. Відмовитися, звичайно, можна шляхом передачі келишка комусь іншому.
Далі декілька фоток від https://www.facebook.com/gabo.lukac. Дякую йому за них :)
Тут вже і я в колі.
Традиції...
А потім кола розпадаються і утворюється нове велике коло, де вже хлопці і дівчата танцюють разом.
Цей танець триває ще добру годину. Далі перша частина закінчується і всі розходяться по хатах відпочивати, бо ввечері друга частина - весілля Янка і Баби. До речі, "молодята" так і ходять аж до 20:00 вечора по хатах у повному обмундируванні, запрошують на своє весілля і забирають м'ясні страви до кошика.
Наша хода у відеоролику:
Друга частина починається приблизно о 20:00, коли ґазди і Янко з Бабою закінчать обхід села. Всі збираються у "ґаздівській хаті" і починають знову танцювати роваш.
Вже на підході до сільради о 20:00 нам зустрілися змучені "молодята" з акордеоністом, котрий вже 8 годин підряд на морозі автоматом видавав веселі лемківські мелодії :) Професіоналізм!
Ну а в ґаздівській хаті вже повно народу і після прибуття Янка з Бабою починається друга частина.
Далі до ровашу запрошуються одружені чоловіки, так званий "женатський роваш". Тільки в цей момент чоловіки можуть вдягнутися в стрій і потанцювати, заміжні жінки навіть під час "женатського ровашу" можуть лише споглядати зі сторони. Також активну участь в усіх дійствах беруть Товстий Янко і його невіста.
Втомився за цілий день...
Після того, як офіційно роваш закінчено, починається загальне свято, де вже беруть участь всі підряд: одружені й неодружені, старі й молоді. Рухняк просто феноменальний! І в самій сільраді, і біля неї, і в коридорі, і на балконі. Просто кругом щось грає, співає, танцює і веселиться майже до 4 ранку! Думаю, що прийдешній піст якраз є добрим відпочинком від такої активної масляни.
На основній сцені грають музики. Таке щось, як у нас на весіллях, але репертуар виключно з традиційних пісень цього регіону.
Коли основна музика робить перерву, то підключаються місцеві аматори, щоб весело було нон-стоп. Переважно грали в коридорі, бо там вишиковувалася черга за пивом і сосисками.
Пройти було важко... Просто щоб ви розуміли атмосферу в перервах, зробив маленьке відео:
І так до четвертої ранку...
Дехто ще тільки знайомився зі стародавніми українськими традиціями:
Дехто вже володіє основами:
Ну а дехто має за своїми плечима не один десяток масляниць і знає все досконально:
Безалкогольне пиво викликало неабиякий інтерес. Рідка річ на лемківських забавах :)
Музика, танці, традиції і нічого зайвого:
До речі, щодо музики. Незважаючи на те, що асиміляційні процеси потихеньку беруть своє, але в Східній Словаччині традиції русинів-українців природно переходять в сучасність, навіть на Спіші. Я зробив невеличку відбірку деяких пісень, що співалися протягом вечора. Якість так собі, бо знімав на все підряд, що було під рукою, але буде цікаво.
Так що кому цікаво подивитися на побут і життя автохтонних українців в інших державах, Словаччина буде дуже цікавою. Розмаїття мовних відгалужень української мови, схожість і відмінність традицій, - тут просто заховані скарби для етнографічних досліджень.
Ласкаво просимо і дякуємо за увагу )
Програма з року в рік повторюється (традиція ж!), але від того не стає менш цікавою. Відбувається все в селі Ольшавиця Пряшівського краю. Цього року проводжали весну досить рано - четвертого лютого. Ось, власне, коротка передісторія самого свята масляни: під час Різдва на Штефана (26 грудня) в Ольшавиці обирають двох господарів (ґазд), що будуть опікуватися організацією масляни, старшого ґазду і молодшого. Організувати потім їм доведеться досить багато, адже окрім місцевих, до села приїде сотня-друга приїжджих. Потім, після виборів господарів свята, майже до початку масляни вони мають час приготувати музику, пригощення та приміщення. Найголовніше те, що по давній слов'янській традиції ані господарі свята, ані ті, хто беруть активну участь в тому, не можуть бути одружені, бо масляна - це свято, котре було покликане, зокрема, сприяти знайомствам і подальшим тіснішим стосункам поміж молодими і вільними людьми. Ті, кому вже пощастило знайти свою другу половинку, можуть бути присутні, але активної участі брати не можуть - танцювати чи вдягати національний стрій заборонено, окрім одного винятку, про який буде знизу по тексту.
Саме свято триває три дні, але основний день - субота, коли відбуваються всі найцікавіші події. Офіційний початок о 10:00, тому ми з самого ранку вже були в Ольшавиці і почали процес підготовки на дачі в наших друзів.
Дівчата малюються:
Чоловіки обговорюють важливі геополітичні теми:
Одружена частина залишається далі при обговоренні, а ми вирушаємо до будинку старшого ґазди:
Історична хата, історична стодола і історичне вбрання в дівчат. Ідилія :)
Роль "ґаздівської хати" цього року грає сільрада, бо в самого господаря стільки місця не знайшлося. В кожній словацькій сільраді обов'язково є актова зала, тому місця вистачає. Перед початком основного дійства хлопці і дівчата сідають за різні столи і починається організація потрібної атмосфери - пісні і музика.
Столи розташовані на балконі, актова зала знизу, може вмістити достатню кількість людей для дальшої забави:
Далі шоу починається. Старший і молодший ґазди на найближчі півтори-дві години стають об'єктами всіляких знущань, бо їм мають вдягнути "маски", тобто зробити з молодшого жінку, а зі старшого - чоловіка. Жінку звуть "Баба", хлопця звуть "Товстий Янко" (Товстий Іван). Дівчата вдягають Бабу в сільраді, а хлопці вдягають Товстого Янка на вулиці. При цьому активно співається і п'ється.
Коли я готував цей матеріал, то на всіх майже ресурсах помітив такий момент, що на масляні є стародавня традиція багато їсти і пити горілки. Навіть вважалося, якщо не вип'єш достатньо, то не вродить тобі жито-пшениця! З точки зору історії можу припустити, що певна кількість алкоголю повинна була сприяти знайомствам поміж дівчатами і хлопцями, бо ж основним результатом масляни мали б стати, якраз, нові подружжя. Тому, по традиції, заміжнім вхід був заборонений. Ну і також, враховуючи прийдешній піст, потрібно було з'їсти і випити якомога більше всього смачного і веселящого.
Старшого дружбу готують до перевтілення:
Паралельно призначається відповідальний по горілці, котрий постійно має слідкувати, щоб ніхто не залишився без пригощення. П'ють з одного келишка по колу.
Товстий Янко in progress. Набивають сіном/соломою.
На жаль, я провтикав паралельне одягнення Баби, котрим займалися дівчата. Тому фотографій процесу не буде - буде тільки результат. А в результаті, Товстий Янко і Баба повинні "одружитися". Дівчата приходять гарним рядком і приводять Бабу, ми ж із Товстим Янком повинні провести всі обряди типового весілля - відкупити і одружити. В процесі дівчата і хлопці намагаються один одного переспівати і кожна група співає окремо свої пісні. Дійство досить активне, скажу я вам :)
Тут весь майже двохгодинний процес разом із подальшим одруженням Янка і Баби я спробував змонтувати в ролик на 4 хвилини. Моя перша робота з відеоредакторами, так що не зважайте на слабу якість.
Click to viewПісля спільної фотографії починається друга частина першого відділення масляни - прогулянка селом.
До села вирушають три групи: старший і молодший ґазди мають обійти всі хати і запросити людей на весілля Янка і Баби; Янко і Баба, в свою чергу, також ходять селом по всіх хатах і запрошують на своє весілля, але Янко має з собою шаблю, а Баба має кошик, щоб забирати в людей непісні страви, щоб не було спокуси з'їсти їх під час посту; ну а хлопці і дівчата мають завдання пройти ланцюжком по всіх сільських вулицях з піснями, танцями на перехрестях і всіляким іншим шумом.
Селфічка, а як же ж.
Ланцюжок посередині:
Ланцюжок на початку:
Дорогою траплялися ознаки маленького і далекого українського гірського села, котре все ж таки знаходиться в ЄС:
На перехрестях і більш широких місцях крутили хоровод:
Місцеві мешканці біля своїх хат нас зустрічали усмішками :)
Дехто, напевно, згадував молоді роки і себе десь там у тому ланцюжку.
Музикі:
Після того, як все село вже було обійдене, наша піша хода фінішувала на місці старту - біля сільради або "ґаздівської хати".
Потім і хлопці і дівчата йдуть до актової зали, де будуть танцювати "роваш". Сам роваш входить до групи воєнних танців, котрі танцювали хлопці перед тим, як йти на війну (в Україні його знають більше як вербунг). Танцюється два окремих кола (дівчата і хлопці), в середині кожного з кіл, знову ж таки, хтось відповідальний з горілкою і келишком, котрий по-черзі висмикує людей з танцювального кола і наливає. Відмовитися, звичайно, можна шляхом передачі келишка комусь іншому.
Далі декілька фоток від https://www.facebook.com/gabo.lukac. Дякую йому за них :)
Тут вже і я в колі.
Традиції...
А потім кола розпадаються і утворюється нове велике коло, де вже хлопці і дівчата танцюють разом.
Цей танець триває ще добру годину. Далі перша частина закінчується і всі розходяться по хатах відпочивати, бо ввечері друга частина - весілля Янка і Баби. До речі, "молодята" так і ходять аж до 20:00 вечора по хатах у повному обмундируванні, запрошують на своє весілля і забирають м'ясні страви до кошика.
Наша хода у відеоролику:
Друга частина починається приблизно о 20:00, коли ґазди і Янко з Бабою закінчать обхід села. Всі збираються у "ґаздівській хаті" і починають знову танцювати роваш.
Вже на підході до сільради о 20:00 нам зустрілися змучені "молодята" з акордеоністом, котрий вже 8 годин підряд на морозі автоматом видавав веселі лемківські мелодії :) Професіоналізм!
Ну а в ґаздівській хаті вже повно народу і після прибуття Янка з Бабою починається друга частина.
Далі до ровашу запрошуються одружені чоловіки, так званий "женатський роваш". Тільки в цей момент чоловіки можуть вдягнутися в стрій і потанцювати, заміжні жінки навіть під час "женатського ровашу" можуть лише споглядати зі сторони. Також активну участь в усіх дійствах беруть Товстий Янко і його невіста.
Втомився за цілий день...
Після того, як офіційно роваш закінчено, починається загальне свято, де вже беруть участь всі підряд: одружені й неодружені, старі й молоді. Рухняк просто феноменальний! І в самій сільраді, і біля неї, і в коридорі, і на балконі. Просто кругом щось грає, співає, танцює і веселиться майже до 4 ранку! Думаю, що прийдешній піст якраз є добрим відпочинком від такої активної масляни.
На основній сцені грають музики. Таке щось, як у нас на весіллях, але репертуар виключно з традиційних пісень цього регіону.
Коли основна музика робить перерву, то підключаються місцеві аматори, щоб весело було нон-стоп. Переважно грали в коридорі, бо там вишиковувалася черга за пивом і сосисками.
Пройти було важко... Просто щоб ви розуміли атмосферу в перервах, зробив маленьке відео:
І так до четвертої ранку...
Дехто ще тільки знайомився зі стародавніми українськими традиціями:
Дехто вже володіє основами:
Ну а дехто має за своїми плечима не один десяток масляниць і знає все досконально:
Безалкогольне пиво викликало неабиякий інтерес. Рідка річ на лемківських забавах :)
Музика, танці, традиції і нічого зайвого:
До речі, щодо музики. Незважаючи на те, що асиміляційні процеси потихеньку беруть своє, але в Східній Словаччині традиції русинів-українців природно переходять в сучасність, навіть на Спіші. Я зробив невеличку відбірку деяких пісень, що співалися протягом вечора. Якість так собі, бо знімав на все підряд, що було під рукою, але буде цікаво.
Так що кому цікаво подивитися на побут і життя автохтонних українців в інших державах, Словаччина буде дуже цікавою. Розмаїття мовних відгалужень української мови, схожість і відмінність традицій, - тут просто заховані скарби для етнографічних досліджень.
Ласкаво просимо і дякуємо за увагу )