Subscribed by mistake

Sep 25, 2020 12:18

Я заскучала за писанням. Давно було діло.

Знову осінь.

Писати скадно, це як вирізати скульптуру із всього того мармуру, який складає мої думки і все що зі мною відбувається. Мені важко вловити загальний наратив того, що відбувається. Де структура твору, завязка, розвязка, кульмінація. Зовнішнє не завжди відповідає внутрішньому, щось я не хочу помічати сама, щось хочу показати іншим, навіть, якщо це не зовсім так.

Чи ми справді деміурги, які загрались у людей? Частинки великого процесу світу, який намагається упізнати самого себе, великої свідомості. Без поезії, але прагматично, так думав Шрьодінгер наприклад. (Хоча, всі ми знаєм про природничих науковців, які лізуть в фіолософію і ламають там дров.)

Також він вважав, що живі істоти відрізняються від неживих тим, що підтримують в собі занижену ентропію, проти третього закону термодинаміки. Для цього їм постійно треба енергія. Дослідники штучного інтелекту навіть намагаються формалізувати цей процес, щоб симулювати інтелект. Звучить непогано, але поки що на цьому фронті без змін - ми можемо добре описати систему, але не можемо успішно створити її.

Там є інші наслідки цієї ідеї, наприклад, проблематика наявності свободи волі.

Теорія хаосу мене дуже надихає. Ідея в тому, що якщо ми хаотичні динамісні системи (а воно на то схоже), то поки ми не проживемо наше життя ми не будемо знати майбутього. Навіть, якщо в ньому немає ніякої свободи волі. Найцікавіший фільм у світі.

Взагалі треба бути вкрай обережним із використанням фізики в філософії. Ці всі сучасні "квантові" філософи - це повна катастрофа.

Previous post Next post
Up