Ф. Кафка. Зниклий безвісти [Америка]
Рукопис як музейний експонат
Ф. Кафка. Зниклий безвісти [Америка]. К: «Критика» - 2009. З німецької переклав Юрко Прохасько
Як нерідко трапляється, перший роман автора видається останнім. «Зниклий безвісти» був першою спробою Кафки у жанрі роману. Писався з перервами із 1912 по 1914 рік і залишився найменш завершеним з-поміж Кафчиних романів. Тож із публікацією зволікали, почасти сприймаючи цей текст як пробу пера, якої вірогідно соромився би сам автор. Кафка у своїх щоденникових записах називає цей роман «суцільним наслідування Дикенса» і дозволяє вийти у світ лише першому розділу під заголовком «Грубник» («Der Heizer»).
Сюжетна лінія обривається, втім написані фрагменти, хоч і не містять, на перший погляд, нічого особливого, залишають по собі певний тоскний, темний, моторошний посмак. У пам’ять вкарбовується атмосфера спалень, де страшно засинати, бо можуть покрасти речі; довгих коридорів, у яких ще не проведена електрика; робочих місць, на яких треба гарувати по 10, а то й по 12 годин. Чергуються безпорадність, бездомність і безробіття. І всюди безвихідь юнака-еміґранта, закинутого в Америку зі статуєю Свободи, котра вітає його не смолоскипом, а мечем.
Український переклад вийшов майже одночасно із «Оригіналом Лаури» Набокова. Обидва ці романи були видані, незважаючи на те, що їх заповідали знищити. Обидва були суттєво недопрацьовані, не мали фіналу і чіткої структури. У зацікавленості громадськості ось такими «крихтами» майстрів слова можна добачити тенденцію реконструювання рукопису як музейного експонату, прагнення відтворити його з усіма логічними та граматичними хибами.
Переклад було здійснено за виданням 1983 року у видавництві Фішер, без Бродових правок, який, подейкують, занадто ідеалізував свого друга і через це намагався додатково прикрасити текст, навіть розповідав про те, що Кафка збирався дописати там «гепі енд». У своєму перекладі Юрко Прохасько максимально наближається до оригіналу. Він змінює назву «Америка», присвоєну Максом Бродом, на вжиту Кафкою у листі до Феліції Бауер - «Зниклий безвісти» («Der Verschollene»). Також усуває назви деяких неназваних в оригінальному тексті розділів, почасти залишає авторський правопис (наприклад, замінюючи «Оклагомський» із Бродової редакції на «Оклагамський») та сюжетні неточності. Скажімо, Кафка недогледів, вказуючи вік головного героя, і зоставив незіпсованою салямі, яка пролежала два з половиною місяці у його валізці.
Український читач отримує сире м’ясо рукопису, доступне під двома варіантами обкладинки: м’якою із роботою Никифора Дровняка та твердою зі світлиною Володимира Давиденка. Покращити травлення могла б ґрунтовна літературознавча передмова, натомість маємо лише нотку перекладача.
Спеціально для журналу "ШО" (див.число 3/4)