Ті, що йдуть на смерть...
Два тижні тому, на день народження зробив собі подарунок - відвідав камерну сцену у театрі Франка, яка позиціюється як "майданчик для сучасного та експериментального театрального мистецтва". Потрапив на виставу "Morituri te salutant" за творами Стефаника в інсценуванні Дмитра Богомазова. До цього з його режисерських робіт дивився лише "Жінку з минулого" на Вільній сцені і мав досить розмите уявлення про те, що мені доведеться побачити.
Мушу сказати, що реалії просто приголомшили. Одна з найсильніших вистав, що бачив в житті взагалі. Трагічна і комічна. Пухмуро-темна і прозоро-світла. Важка, як камінь і легка як повітря. Зазирає в саму душу та розриває мозок. Отакою була та вистава.
Якщо вам не байдуже на якій землі ви живите, не байдуже до якого народу належите та маєте дві години часу - сходіть подивіться "Morituri te salutant". Наприклад, 30-го жовтня. Можливо потім, вийшовши з зали, ви збагнете речі, про які до цього навіть ніколи і не думали. Станете на крок ближче до розуміння сенсу життя і ті, що йшли на смерть, привітають вас з потойбіччя.