між небом і землею
не знаю,як тримати себе внизу...як проходити всі людські досвіди із радістю, коли мені,навіть, "радісні" не потрібні...я не тут...ані. тілом, ані розумом...а душа, наче тягне всіх інших і каже "треба пройти, тут треба набутись"...
я не розсіяна...мене просто тут нема...і світ я ,наче, відчуваю не п"ятьмя чуттями, а внутрішнім знанням...я бачу якось дивно, не поганим зором, а наче дивлюсь на світ, а погляд проходить крізь...і так з усіма іншими чотирма...
нічого не важливе...все.що відбувається навколо, наче тримається на напрацьованих елементах, і єдине.що хочеться - це шапку-нєвєдімку і зникнути. не хочеться ні закоханостей, ні статків, ні творчості чи розвитку...хочеться розчинитись у світі...хочеться Додому, але поки Боженька не пускає...тому "терпець шліфує" ні для чого, ні для кого, без мети і сенсу...
я не розсіяна...мене просто тут нема...і світ я ,наче, відчуваю не п"ятьмя чуттями, а внутрішнім знанням...я бачу якось дивно, не поганим зором, а наче дивлюсь на світ, а погляд проходить крізь...і так з усіма іншими чотирма...
нічого не важливе...все.що відбувається навколо, наче тримається на напрацьованих елементах, і єдине.що хочеться - це шапку-нєвєдімку і зникнути. не хочеться ні закоханостей, ні статків, ні творчості чи розвитку...хочеться розчинитись у світі...хочеться Додому, але поки Боженька не пускає...тому "терпець шліфує" ні для чого, ні для кого, без мети і сенсу...