Я йду по вулиці, вона нічим не відрізняється від вулиці реальної. Турніки, вони мають бути холодні на дотик, проходжу повз лавочку біля під'їзду, на якій я чомусь ніколи не сиділа, оглядаюсь на пустий о цій порі дитячий майданчик (лише мої знайомі коти) та звертаю в бік непоганого секунду в надії купити щось, щоб пасувало до цієї осені. Мій
(
Read more... )