просто будень
Я придумала одну класну штуку і завтра її остаточно реалізую. А поки і далі писатиму ні про що особливе.
В піводинадцятій вечора прийшла одна, кгм, односельчанка, розбудила мені дитину і переконувала чоловіка, що нам потрібні буряки. Вперто повторювала фразу "а я чула - треба".
Пішла сьогодні рано взяла молока, вперше у Христанівці - за гроші. 15 гривень за трилітрову банку. Бо у тих, хто нам так давав, корови от-от отеляться. Поки не дояться. Сиджу під`їдаю запіканку з молозива (молозиво, яйця, цукор), виглядає як чізкейк. Пригостила місцева фермерша, коли я до неї по вершки прийшла. Чоловік бридиться їсти, малий теж каже "буе".
Орест переселив Берту подалі від гаража - ну дуже вже всі підходи засрані, плюс купу піску нищить. Тепер її новий пост виглядає дуже смішно, якось покажу.
А ось наша ялинка, пару днів тому прикрасили. Жодної іграшки, зробленої власноруч. Може ще виправлюся, бо від цього тоскно.
Ну і взагалі тоскно. Хоча все ніби гаразд. Поговоріть зі мною, а?