про дитячі книжки, які ми читаємо
Подруга попросила розказати, що ми читаємо. То я сфоткала практично все, що в нас є, і розкажу, що думаю про кожен з екземплярів.
Головна книжка десь із піврічного віку - це "Улюблені вірші". Зачитані до дір, клеєні-переклеєні. Море захвату, пізнання і щастя.
В кого ще нема, то купити треба обов`язково. І не важливо, російською ви в сім`ї говорите, чи українською. Бо в ілюстраціях можна втонути. Ми так і "читали" цю книгу довго - просто описуючи ілюстрації. А це сотні сторінок. До речі, "Улюблені вірші-2" купувати зовсім не варто, ну геть нічого в них нема, що було б варте уваги, в чого б не було в першому томі.
Звідкись у нас взялася оця книжка, і Еней з нею носився і не бажав випускати з поля зору. До сі дуже ніжно до неї ставиться. Хоча як на мене - нічого особливого. Не жах, але й не щось відверто класне.
В якийсь момент я зрозуміла, що картонки - це діло, і купила дві книжки з ось такої серії.
Вони нам подобалися тим, що обкладинка із круглим віконцем. Гратися "в ку-ку" і зазирати через віконце - миле діло. Але книжка - переклад із російської, причому не найбільш вдалий. "Не до складу, не до ладу, поцілуй кобилу ззаду" - казали у баби в селі на таке. І ілюстрації не фонтан.
Потім минув перший день народження, і однією з головних книжок стала "книжка про Енейчика". Не лінуйтеся робити дітям фотокниги! Там і родина, і друзі, і іграшки, і знайомі місця, і приємні спогади. На цих сайтах, що продають купони на знижки, завжди є акція від фотостудій, які роблять ці книжки. В нашому випадку - 100 гривень і 24 сторінки щастя.
Ще одна із важливих перших книжок - Українські народні казки. З текстом Олени Пчілки, Івана Франка, одним словом, у авторській обробці. Тобто якість тексту гарантована. І ілюстрації дуже приємні. Єдине, що мене не перестане турбувати в дитячих книжках - це те, що замість качечки постійно малюють качура із зеленою шиєю! Ну сил нема. Ось вона, червоненька, у правому верхньому куті. Еней ще дуже просив запалити свічку у мишки на обкладинці.
"На землях бергамотах" - це перекладені польські дитячі вірші. Дуже так спольщено перекладено, звучить по-чудернацьки, але в тому і шарм. "Жив у повіті Дрімальський Рох, і спати любив за трьох". Ілюстрації теж ні на що не схожі, цікаві, з якоюсь своєю незвичною оптикою. Вірш про війну грибів з мухами обов`язково читайте під бубон - мій малий від цього просто мліє, і часто просить саме цю книжку, щоб постукати грибам.
"Баю-баюшки, луна" - крутюща книжка культової в англомовних країнах авторки, російською видав у прекрасному перекладі "Розовый жираф". Взагалі це видавництво дуже рекомендую, поганого там нема нічого. І коли думаєте, що купити дитині з Гамерички англійською - подивіться, що перекладали "жирафи". Поки дочитую цю "Луну" до кінця, сама заколисуюсь і дико позіхаю. Переклад, повторюся, - сила. У нас ще була "Очень голодная гусеница" - і це теж розрив мозку. Еріка Карла у нас отакі "розвивачки", які чомусь малий ігнорить повністю
Може, ще поки не доріс і все у нас попереду.
Ще класні книжки для малюків - це серія картонок про мумі-тролів. У нас такі:
Оця, що про кольорі в повному ігнорі, проте "угадайка" і ці маленькі в коробочці Еней дуже любить. в "угадайці" там вкінці є приховане дзеркало, і це викликає бурю емоцій ще з самого малюцтва. А коробка з маленькими мумі-тролятами, вважайте, наш перший конструктор. Викладати і вкладати - заняття медитативне.
Далі. Ось такі книжки теж мастхев:
Оце ще одна класна збірка хороших віршів із веселими ілюстраціями. А "Мед для мами" - це десь із півторарічного віку наше все. Я думала, малий не зрозуміє інтриги, але зрозумів, і вкінці дико радіє, коли зайченятко нарешті зустрічається з мамою і приносить їй мед. Дуже зворушлива історія, кожне слово і кожен штрих на своєму місці. Геніально зроблено, правда.
Недавно почали читати казку "Вовк і семеро козенят". Нам вона дісталася в спадок, бо попередня власниця дуже боялася вовка.
І казка така жосткувата, коза розпорола вовкові черево, козенята напхали в нього каміння. А вовк пішов потім напитися води і втопився. Я спочатку побоювалася читати. Але дарма. Еней дуже любить цю книжку і в дикому захваті від вовка. Гралися сьогодні з ним у вовка й козеня, постійно мінялися ролями. Малий ніяк не вирішить, ким краще бути - страшним вовком, чи ховатися в шафі на правах козеняти.
Ще малий зараз дуже любить ось цю книжечку про Вінні-Пуха з диснеєвськими ілюстраціями. Особливо моменти, де у ведмедя бурчить в животі, і де він з розгону падає в яму. Бах!
Ще для дворічок починаючи категорично рекомендую свою найновішу знахідку - "Пригоди ведмедика та його друзів. Британська авторка, вона ж ілюстратор. Дуже прості, цікаві, винахідливі і зворушливі історії. Ілюстрації - диво. Життя іграшок показано дуже, хм, тактильно. Переклад місцями міг би бути кращим, але дивні слова легко замінити під час читання.
І ось ця книжка мала, але хороша. "Чому їжачка ніхто не гладить".Від всесвітньовідомого українського російськомовного письменника (ха-ха, перекладена криво українською). Настрій як у їжачка в тумані, і ілюстрації дуже нагадують мультик.
Їжачка ніхто не гладить, бо він дикий, а не свійський. Якщо ви раптом хотіли знати.
Ось таке у нас є англійською, хороше. Хоча про кролика нам поки зарано.
Книжку про гномів купила ще бездітною за гривню на секонді.
Фух, втомилася вже це писати, тому ще показую дві хороші книжки, а про погані геть не буду. Може, іншим разом.
Так ось. Це теж остання знахідка. Книжка з чудовими ілюстраціями і цікавою історією за 25 гривень! Переклад з німецької. Можна було перекласти біль шпривітною для дітей мовою. Але це, напевно, корисно для розвитку, взнавати нові зубодробильні слова на місці простих і рідних.
Це видавництво продає книжки трьома мовами (укр-рос-нім), недорого, хороші історії. Варто звернути увагу. Для мене це було відкриття, ніколи раніше про них не чула.
Ну і на останок покажу прекрасну книжку російською мовою, переклад з англійської. Дуже смішна! Переклад навіть не знаю, якими словами хвалити. Сфотографувала уривок на радостях.
Бережіть очі і вуха ваших дітей! Вибирайте якісне чтиво! (Хоча неякісного у нас теж вагон, і нічого ггг. Воно просто потроху кудись зникає з очей у невідомому напрямку, хі-хі).