Жовква
Одним замком у моєму житті стало більше. Хоч я уже колись була у Жовкві, але то в рамках організованого шкільного туру до Крехова, і тоді замок у плани екскурсії не входив. Тепер цю несправедливість було виправлено. На відміну від тих палаців, за які бралася рука Бориса Возницького (нехай він спочине в мирі, великі справи залишив по собі), цей відреставрований лише з боку площі. Від колишньої величі твердині Собєських залишилося небагато. А шкода, бо після відвідин невеликого краєзнавчого музею у тому ж таки замку зрозуміла, що палац колись був неймовірно красивий. От вам його фасад:
Тепер про саму Жовкву. Це прекрасний варіант для кількагодинного виїзду за межі гамірного Львова. Сорок хвилин у маршрутці, і потрапляєш до перлинки ренесансної архітектури на фоні смарагдового Розточчя. Неймовірні костели, симпатична ратуша, закинута синагога і знов-таки замок, який пам"ятає Собеських (частина родини похована у крипті костелу), Богдана Хмельницького та Івана Мазепу (про них нагадують меморіальні дошки). Особливо вразила саме сакральна архітектура (якщо пам"ятаєте, у мене до неї такі ж сентименти, як і до замків), а також фрески у храмі серця Ісуса (Василіанський монастир) із зображеннями Січових Стільців і трьох волхвів-козаків, а також тимпан костелу св. Лаврентія.
Усі міські цікавинки розташовані компактно на або навколо Вічевої площі. Трошки далі від центру лише симпатична дерев"яна церква Святої Трійці. Отож, якщо хтось ще не встиг-не зміг тут побувати, - дуже раджу. Можна вкластися навіть у декілька годин, тому не обов"язково виділяти на поїздку весь день. Тим більше - є якась специфічна чарівність західноукраїнських райцентрів, і у Жовкві вона проявляється особливо яскраво. Не пошкодуєте:)
Тепер про саму Жовкву. Це прекрасний варіант для кількагодинного виїзду за межі гамірного Львова. Сорок хвилин у маршрутці, і потрапляєш до перлинки ренесансної архітектури на фоні смарагдового Розточчя. Неймовірні костели, симпатична ратуша, закинута синагога і знов-таки замок, який пам"ятає Собеських (частина родини похована у крипті костелу), Богдана Хмельницького та Івана Мазепу (про них нагадують меморіальні дошки). Особливо вразила саме сакральна архітектура (якщо пам"ятаєте, у мене до неї такі ж сентименти, як і до замків), а також фрески у храмі серця Ісуса (Василіанський монастир) із зображеннями Січових Стільців і трьох волхвів-козаків, а також тимпан костелу св. Лаврентія.
Усі міські цікавинки розташовані компактно на або навколо Вічевої площі. Трошки далі від центру лише симпатична дерев"яна церква Святої Трійці. Отож, якщо хтось ще не встиг-не зміг тут побувати, - дуже раджу. Можна вкластися навіть у декілька годин, тому не обов"язково виділяти на поїздку весь день. Тим більше - є якась специфічна чарівність західноукраїнських райцентрів, і у Жовкві вона проявляється особливо яскраво. Не пошкодуєте:)