Місія нездійсненна?
Альона Гетманчук
Якось нещодавно від посла однієї з дружніх країн G7 довелось почути, що у них в Україні є дві місії сьогодні: врятувати Україну від Росії і врятувати Україну від її самої. Другий пункт звучить, звичайно, не дуже приємно і, можливо, навіть дещо принизливо для українського вуха. Але це не було б так сумно, як би не було правдою.
Після останнього розвитку подій в Україні навколо блокування діяльності НАБУ і спецефектного відволікаючого маневру з Саакашвілі, не впевнена, що навіть лідери - не те що посли - найпотужніших держав світу можуть бути ефективними у виконанні місії #2. Але очевидно одне: Україна балансує на межі міжнародної репутаційної катастрофи.
Таке враження, що хтось в Києві неначе зумисно ускладнює завдання з виконання місії порятунку України від самої себе для тих, хто вірить в нашу державу як всередині, так і за її межами. Мовляв, легко підтримувати Україну, яка і Росії достойно протистоїть, і реформи робить, і з корупцією бореться, а ви спробуйте підтримати нас такими, якими ми є.
Переконати світ, що наступ на НАБУ - справедливий, а Міша, в свою чергу, отримує те, чого насправді заслужив, буде складніше, ніж багато кому здається. Асоціативний ряд зі словом "Україна" сформувався за багато років таким чином, що навіть у тих, хто нас щиро підтримує, перша реакція на останні події - це негативна реакція (достатньо переглянути Твіттер-акаунти відомих західних лідерів думок).
Очевидно, у деяких київських кабінетах дещо переоцінили, в якій системі міжнародних координат перебуває Україна. Переоцінили рівень її підтримки на Заході і готовність наших справді партнерів любити її такою, якою вона є.
Постпиграф
Полюби нас черненькими.
А беленькими нас всякий полюбит
/Николай Гоголь/