(no subject)

Mar 05, 2009 01:14

 

Дев’яності forever

“...добрі часи погані часи -- вони залишали шанс”, Сяргей Жадан

Щасливої дороги - кажеш їм. Знайтися як

і мотаєш назад касету вуличного юнацтва

де безладний гоп-стоп у гірких районах на смак

крамничні двори сни малолітніх курвів

сліпе РБ дев’яностих амнезія нервів

Бунти підлітків давно для нас звичними стали

афганська шмаль ненависть втечі з дому

Полохливі свідки тривоги твоєї зостались

страх прихований під шкірою розборок уривки фраз

стара факін мораль що скористалася з нас

Школа нам не дала нічого олівців коробка

форма пайок пара чергових знань

синтез ботаніки і занять із фізпідготовки

пріло за шибами сонце, шаліла ртуть

у венах цнотливих від піонерського «Будь».

Порожні серця немов прилавки сільмагів

діти промзон і великих пустих стадіонів

все що є у очах лиш бажання спрагле

стать футболістом банкіром чи ловцем снів

словник твій погрубішав, душа - поготів

Тепер від кохання лиш дві порожні обгортки

боротьба у душі ввійшла в стадію затяжної

На перервах смакуючи форми порноакторки

переходив із дівки на дівку із класу в клас

твій протестантський Бог обожнював джаз

Глянь на однолітків, хтось на потяг заскочити встиг

і метляє руками - давай, не тушуйся, пацан

а приглянешся - тобі зовсім у інший бік

на лавці вокзальній парами сплять голуби

все, що робиш, робиш інтуїтивно - аби

Бо готовий життєвий план грішить софізмом

мовляв черепахи швидше сягають вершин

мовляв у ахіллів самі понти і харизма

і в п’ятках душа пане фаусте підпишіть-но контрактик

садок веензе галіма робота раптовий інфарктик

Чи про це ти читав у художній літературі

але розум скоріше шанує закони джунглів

за стіною бухає твій пролетарський гуру

спека й зливи незмінність прогнозу погоди тішить

десь під деревом в позі лотоса тупо сидиш ти

Опадає листя із сакури тобто з вишні

як одержать грінкарту знайомі летять всі у вирій

мо’ теракт черговий ладнає аллах-всевишній

і тому востаннє набери домашній номер телефону

все нормально мамо шоу маст гоу он.


Дзевяностыя forever

“...добрі часи погані часи -- вони залишали шанс”, Сяргей Жадан

Шчасьлівай дарогі -кажаш ім - знойдземся як

і матаеш назад касэту вулічнага юнацтва

дзе бязладны гоп-стоп у раёнах горкіх на смак

дворыкі крамаў сны малалетніх лярваў

сьляпое РБ дзевяностых амнэзія нэрваў

Цяпер ужо звыклымі сталі бунты падлеткаў

аўганская шмаль нянавісьць уцёкі з дому

засталіся трывогі твае палахлівыя сьведкі

страх прыхаваны пад скурай разборкі урыўкі фраз

старая факін мараль што скарысталася з нас

Школа нам не дала анічога набор алоўкаў

форма паёк пара дзяжурных ведаў

сынтэз нагляднай батанікі й фізпадрыхтоўкі

прэла за шыбамі сонца й шалела ртуць у венах

цнатлівых ад піянэрскага “Будзь...”

Сэрцы пустыя нібыта прылаўкі сяльмагаў

дзеці прамзон і вялікіх пустых стадыёнаў

толькі і ёсьць у вачох што наіўная прага

стаць футбалістам банкірам ці лоўцам сноў

зрабіўся грубейшым твой слоўнік душа - пагатоў

Ад каханьня цяпер толькі дзьве пустыя абгорткі

барацьба ў душы ўвайшла ў стадыю зацяжное

на перапынках смакуючы формы порнаакторкі

пераходзіў зь дзеўкі на дзеўку з клясу ў кляс

твой пратэстанцкі Бог багоміў джаз

Зірні твае раўнагодкі ўжо заскокваюць у цягнічок

і матляюць рукамі - давай не тушуйся пацан

але ўгледзецца лепей - табе ў цалкам іншы бок

на вакзальнай лаўцы парамі сьпяць галубы

ўсё што робіш робіш інтуітыўна - абы

Бо гатовы жыцьцёвы плян грашыць сафізмам

маўляў чарапахі хутчэй сягаюць вяршыняў

маўляў у ахілаў адны панты і харызма

і ў пятках душа падпішы пане фаўсьце кантракцік:

садок вэнэу галімая праца раптоўны інфаркцік

Ці пра гэта чытаў ты ў мастацкай літаратуры

але розум хутчэй шануе законы джунгляў

за сьцяною бухае твой пралетарскі гуру

у надвор’і нязьменны прагноз: сьпёка й залевы

у позе лотаці тупа сядзіш пад дрэвам

Ападае лістота з сакуры то бок зь вішні

атрымаўшы грын-карту сябры адлятаюць у вырай

мо чарговы тэракт рыхтуе алаг-усявышні

і таму мо ў апошні раз патэлефануй дамоў

усё нармальна мама нармальна шоў маст гоў он

Previous post Next post
Up