(no subject)
Слухаючи Дмитра Корчинського
- А який розділ Біблії ваш любимий?
- Важко сказати. Взагалі Біблія надзвичайно поетична. Нажаль в більшості ми сприймаємо її в недуже вдалих перекладах. Між іншим синодальний переклад певною мірою частково передає поезію, хоча дуже не точний в багатьох деталях. Мені подобається, можливо, Євангеліє. Розумієте, у чому справа? Чому цей текст, крім того, що він Богонатхненний, чому він захопив людство? Тому що до Євангелія людство читало багато текстів, у тому числі надзвичайно вдалих, епічних, але перший текст, який по-справжньому розчулив, - це було Євангеліє.
- Це була адаптація маскульту?
- Ні-ні-ні. Функція мистецтва винаходити нові стани. У тому числі. У тому числі одна з функцій мистецтва - винаходити нові стани. Є вроджені стани. Є винайдені стани. Ну для прикладу, стан романтичного кохання - це винайдений стан. Він з'явився достатньо пізно, в XII столітті в Провансі. І потім все, на чому тримається вся література, - це обігрування отого романтичного кохання, ми не можемо без нього уявити собі життя, але це винайдений стан, його не було колись. У римлян його не було. Там була чисто статева пристрасть, там була жага статева. Але от такого романтичного кохання не було. От такого чуттєвого і чутливого ставлення, от саме такого розчулення не було до Євангелія. Коли ми не тільки можемо захопитися героєм, тоді коли ми можемо розчулитися і сюжетом, розчулитися героєм, розчулитися персонажем - це, власно кажучи, мені здається, винахід Євангелія. І це надзвичайно важливо. Надзвичайно важливий винахід для людської душі.
(https://youtu.be/mciEhFo6Mwo)
***
Вспомнился Герман Гёссе с его "Игрой в бисер", где на начальном этапе становления игры зародилась группа музыкантов, которая намеренно играла упрощённо, отказавшись от всех утончённых и значимых веяний, принятых и незыблемых многие годы. А может даже тысячелетия.
***
На фоне этого я уже несколько дней думаю о том, как мне в детстве нравились передачи с народными танцами на сцене. (Кабуки напомнили; и передач этих при советах был легион - не то, что сей-час...) Кроме танцев народов Кавказа (это были мои любимые), мне ещё очень нравились танцы народов севера. Чукотки какой-нибудь. У них ещё были такие инструменты: что-то очень маленькое, что они держали в зубах, и чем очень пронзительно громко дребезжали. Я могла это слушать вечно. Определённо это не был какой-то скучный хоровод на оркестровые стилизации под народную музыку.
***
Доречі, Корчинський сказав, що в нього нагортаються сльози від "Чорна рілля ізорана". Я зараз послухала. Ну, що сказати? У дитинстві я була впевнена, що рілля - це іменник середнього роду, і у пісні співають "Чорне рілля ізоране". Але, у будь якому випадку, пісня не дуже поширена, тому побачити заплаканого Корчинського нагоди не багато.
У мене ситуація гірша - мені вистачає звичайного гімну. "Ще не вмерла..." Тому, наприклад, на Новий рік, коли всі радіють і раптом хочуть підспівувати телевізору, я не знаю, де си діти...
- А який розділ Біблії ваш любимий?
- Важко сказати. Взагалі Біблія надзвичайно поетична. Нажаль в більшості ми сприймаємо її в недуже вдалих перекладах. Між іншим синодальний переклад певною мірою частково передає поезію, хоча дуже не точний в багатьох деталях. Мені подобається, можливо, Євангеліє. Розумієте, у чому справа? Чому цей текст, крім того, що він Богонатхненний, чому він захопив людство? Тому що до Євангелія людство читало багато текстів, у тому числі надзвичайно вдалих, епічних, але перший текст, який по-справжньому розчулив, - це було Євангеліє.
- Це була адаптація маскульту?
- Ні-ні-ні. Функція мистецтва винаходити нові стани. У тому числі. У тому числі одна з функцій мистецтва - винаходити нові стани. Є вроджені стани. Є винайдені стани. Ну для прикладу, стан романтичного кохання - це винайдений стан. Він з'явився достатньо пізно, в XII столітті в Провансі. І потім все, на чому тримається вся література, - це обігрування отого романтичного кохання, ми не можемо без нього уявити собі життя, але це винайдений стан, його не було колись. У римлян його не було. Там була чисто статева пристрасть, там була жага статева. Але от такого романтичного кохання не було. От такого чуттєвого і чутливого ставлення, от саме такого розчулення не було до Євангелія. Коли ми не тільки можемо захопитися героєм, тоді коли ми можемо розчулитися і сюжетом, розчулитися героєм, розчулитися персонажем - це, власно кажучи, мені здається, винахід Євангелія. І це надзвичайно важливо. Надзвичайно важливий винахід для людської душі.
(https://youtu.be/mciEhFo6Mwo)
***
Вспомнился Герман Гёссе с его "Игрой в бисер", где на начальном этапе становления игры зародилась группа музыкантов, которая намеренно играла упрощённо, отказавшись от всех утончённых и значимых веяний, принятых и незыблемых многие годы. А может даже тысячелетия.
***
На фоне этого я уже несколько дней думаю о том, как мне в детстве нравились передачи с народными танцами на сцене. (Кабуки напомнили; и передач этих при советах был легион - не то, что сей-час...) Кроме танцев народов Кавказа (это были мои любимые), мне ещё очень нравились танцы народов севера. Чукотки какой-нибудь. У них ещё были такие инструменты: что-то очень маленькое, что они держали в зубах, и чем очень пронзительно громко дребезжали. Я могла это слушать вечно. Определённо это не был какой-то скучный хоровод на оркестровые стилизации под народную музыку.
***
Доречі, Корчинський сказав, що в нього нагортаються сльози від "Чорна рілля ізорана". Я зараз послухала. Ну, що сказати? У дитинстві я була впевнена, що рілля - це іменник середнього роду, і у пісні співають "Чорне рілля ізоране". Але, у будь якому випадку, пісня не дуже поширена, тому побачити заплаканого Корчинського нагоди не багато.
У мене ситуація гірша - мені вистачає звичайного гімну. "Ще не вмерла..." Тому, наприклад, на Новий рік, коли всі радіють і раптом хочуть підспівувати телевізору, я не знаю, де си діти...