(no subject)

[transcedentarij]

Буває, часом сліпну від краси.
Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори
усе моє, все зветься - Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Розп'ято нас між заходом і сходом,
            Що не орел - печінку нам довбе.
            Зласкався, доле, над моїм народом,
            Щоб він не дався знівечить себе!

І жах, і кров, і смерть, і відчай,
  І клекіт хижої орди,
  Маленький сірий чоловічок
  Накоїв чорної біди.
  Це звір огидної породи,
  Лох-Несс холодної Неви.
  Куди ж ви дивитесь, народи?!
  Сьогодні ми, а завтра - ви.

Лiна Костенко.