В Боярку потрапили випадково, по справах. Це не те місто, в яке поїде купа туристів. Але будь-де можна знайти щось цікаве. Зазвичай, в невеличких містах найцікавіше в центрі, тож в центр і вирушили. От же Центральний парк (майже, як на Манхеттені), той що біля міськради. Насправді центральний тільки тому, що в центрі, а чи має він якусь назву, я не знаю.
Біля парку знаходиться Свято-Покровська церква. Досить незвична будівля, як для храму.
Поруч із церквою, огороджений невеличким парканом, стоїть стародавній дуб.
Хоча зовні він не виглядає таким старовинним, звичайний дуб. Але ж на те і є в нас вчені ботаніки, щоб рахувати вік таких дерев. Їм видніше.
А в самому парку діти, а може вже і не діти, розважають себе, як можуть. Наприклад, оцей заєць на дереві.
Або сніговий трон посеред парку. Судячи з усього, їдять місцеві принцеси немало, бо когось це крісло не витримало та тріснуло.
Знайшли ще невеличкий водоспадик. Тільки не питайте, навіщо я це фотографував.
Земська школа, побудована ще в 1913 році, а перед нею пам’ятник Павлу Корчагіну, герою твору Островського «Як гартувалася сталь», на якого рівнялися молоді комуністи. В цій школі колись був гуртожиток, в якому жив Островський.
Храм Винесення Чесних Древ Хреста Господнього, що стоїть на території місцевого лісництва. Храм збудований в 2006 році. Чув, що до будівництва цього храму залучали спеціалістів із Західної України, де такі дерев’яні церкви дуже розповсюджені.
Ось трохи з іншого боку.
Наче це все, що встигли побачити в Боярці.