Чакарера!.. (повний сапатєц...)
Зараз посягну на святе. Чакарера!
"Під веселі звуки "Яблучка" матроси мовчки страшно відбивають чочотку." (Л.Подерв'янський, "Гамлет") Отакі от асоціації іноді виникають :)
Не будучи Густаво Гомесом, ані Фабіаном Пералтою - ризикну викласти певні міркування щодо чакарери з точки зору власне танцора, а не музиканта.
Пару місяців тому вирішив трохи розважитися і провів власну міні-акцію "врятуй паркет від українського сапатео" - бо так вже гатили в нього з усієї дурі, що аж страшно ставало - як можна так звичайне дерево ненавидіти...
Подивіться наступний кліп, а саме - від 2:05, там де фермер притупцює надворі.
Так от, я видав теорію, що сапатео виникло від власне рухів гаучо, що струшували навоз з чоботів. «І якщо би він так лупив ногами в землю, як ви в паркет, був би з ніг до голови у...» :) Хтось сміявся, а хтось так дивно дивився ("а раптом правда?!.")
Вчора з Наталкою розказували і показували своїм учням основи чакарери. В контексті розповіді - дав кілька порад щодо виконання сапатео і танцю загало; можливо хтось, хто читає цей журнал, знайде щось корисне для роздумів.
- Не треба гатити в підлогу з усієї дурі. Удари в аргентинському сапатео пружні і "акуратні", після удару нога "відлітатиме", проте не безпорадно в повітря, а готуючись до наступного руху.
- Сапатео буває різне (правда, Америку відкрив? :) ) Так от, для початку вивчіть НАЙПРОСТІШИЙ варіант, проте так, щоб виконувати його без напруження. Навіть якщо ваше сапатео складатиметься просто з удару ногою в акцентований біт - це виглядатиме набагато гарніше та естетичніше, ніж напіввдала спроба "відстукати" щось складне з переходом у безладня стрибки, ніби вам підлога п'яти припікає. У сукупності з витягнутими і складеними за спиною руками і патетично-насупленим виразом обличчя (з тим жодних труднощів) оці стрибки викликають відчуття, що людині терміново потрібно в кімнату з написом WC. Отже, найпростіший варіант сапатео для початківців - це простий крок на місці. Складніше засвоїться з часом (іноді, можливо - що й на тому ж тренуванні :))
- Не треба рахувати, разувати, рахувати. При всій ритмічній цікавості і незвичності чакарери - в неї є така особливість: вловивши потрібний ритм танцю - дуже важко його втратити. Тому слухайте музику, а хочете рахувати - купіть собі аріфмометр.
- Руки підняті, груди гордо випнуті (памятаєте, як треба стояти в танго? так от - тут зовсім навпаки :) ). Отак і тримати. Сутула спина і руки в позі "превед, я медвед" або "зомбі викликали?" - неправильно. У ваших руках кастаньєти! (Тобто, були колись - фламенко-корені тут аж лізуть на очі).
- І щодо фмпровізації. Так, чакарера - танець зі сталою хореографією (сценічні постановки під так звані "aire de chacarera", тобто без дотримання музичної форми, необхідної для виконання танцю, - не беремо наразі до уваги). І ця хореографія складається з певних елементів. Де ж тут імпровізація?? А імпровізація - в тому, ЯК САМЕ ви ці елементи виконуєте.
А тепер ідіть і слухайте музику. І танцюйте ЧАКАРЕРУ, а не хіп-хоп. :)
"Під веселі звуки "Яблучка" матроси мовчки страшно відбивають чочотку." (Л.Подерв'янський, "Гамлет") Отакі от асоціації іноді виникають :)
Не будучи Густаво Гомесом, ані Фабіаном Пералтою - ризикну викласти певні міркування щодо чакарери з точки зору власне танцора, а не музиканта.
Пару місяців тому вирішив трохи розважитися і провів власну міні-акцію "врятуй паркет від українського сапатео" - бо так вже гатили в нього з усієї дурі, що аж страшно ставало - як можна так звичайне дерево ненавидіти...
Подивіться наступний кліп, а саме - від 2:05, там де фермер притупцює надворі.
Click to viewТак от, я видав теорію, що сапатео виникло від власне рухів гаучо, що струшували навоз з чоботів. «І якщо би він так лупив ногами в землю, як ви в паркет, був би з ніг до голови у...» :) Хтось сміявся, а хтось так дивно дивився ("а раптом правда?!.")
Вчора з Наталкою розказували і показували своїм учням основи чакарери. В контексті розповіді - дав кілька порад щодо виконання сапатео і танцю загало; можливо хтось, хто читає цей журнал, знайде щось корисне для роздумів.
- Не треба гатити в підлогу з усієї дурі. Удари в аргентинському сапатео пружні і "акуратні", після удару нога "відлітатиме", проте не безпорадно в повітря, а готуючись до наступного руху.
- Сапатео буває різне (правда, Америку відкрив? :) ) Так от, для початку вивчіть НАЙПРОСТІШИЙ варіант, проте так, щоб виконувати його без напруження. Навіть якщо ваше сапатео складатиметься просто з удару ногою в акцентований біт - це виглядатиме набагато гарніше та естетичніше, ніж напіввдала спроба "відстукати" щось складне з переходом у безладня стрибки, ніби вам підлога п'яти припікає. У сукупності з витягнутими і складеними за спиною руками і патетично-насупленим виразом обличчя (з тим жодних труднощів) оці стрибки викликають відчуття, що людині терміново потрібно в кімнату з написом WC. Отже, найпростіший варіант сапатео для початківців - це простий крок на місці. Складніше засвоїться з часом (іноді, можливо - що й на тому ж тренуванні :))
- Не треба рахувати, разувати, рахувати. При всій ритмічній цікавості і незвичності чакарери - в неї є така особливість: вловивши потрібний ритм танцю - дуже важко його втратити. Тому слухайте музику, а хочете рахувати - купіть собі аріфмометр.
- Руки підняті, груди гордо випнуті (памятаєте, як треба стояти в танго? так от - тут зовсім навпаки :) ). Отак і тримати. Сутула спина і руки в позі "превед, я медвед" або "зомбі викликали?" - неправильно. У ваших руках кастаньєти! (Тобто, були колись - фламенко-корені тут аж лізуть на очі).
- І щодо фмпровізації. Так, чакарера - танець зі сталою хореографією (сценічні постановки під так звані "aire de chacarera", тобто без дотримання музичної форми, необхідної для виконання танцю, - не беремо наразі до уваги). І ця хореографія складається з певних елементів. Де ж тут імпровізація?? А імпровізація - в тому, ЯК САМЕ ви ці елементи виконуєте.
А тепер ідіть і слухайте музику. І танцюйте ЧАКАРЕРУ, а не хіп-хоп. :)