Іспанії та Аргентині присвячено... страшний звір "змінний ритм" :)
Навіяно дискусіями на різних форумах і в житті щодо музичності, правил рахування і т.і. з елементами віртуального рукопашного бою, посиланням на семінари, посиланнями на вікіпедію та іншими забороненими прийомами.
Увага! Стаття не розрахована на фламенкістів! Стаття не розрахована на серйозних дослідників музики Латинської Америки (надалі - ЛА для корочення)! І ті, й інші в принципі нічого нового тут не знайдуть. Стаття розрахована на тих, кому це... просто цікаво.
Пропоную Вашій увазі цікавинку у фламенко і латиноамериканській музиці, а саме - страшного звіра «змінний метр» (він же «змінний ритм») 6/8 - 3/4.
Домовимося про систему позначень. «Х» - то акцентований біт, «о» - неакцентований.
Отже,
6/8 - «ХооХоо» (або в звичній звуковій інтерпретації - «Бум-цик-цик-Бум-цик-цик» :) )
3/4 - «ХоХоХо» («Бум-цик- Бум-цик- Бум-цик»).
Чергуючи їх, отримаємо: «ХооХооХоХоХо»
Оцей змінний ритм є основою для бізлічі музичних стилів Латинської Америки, наприклад для гуахіри, яка успішно відобразилася й у фламенко. Відразу зауважу - зовсім Необовязковим є суворе неперервне чергування 6/8 і 3/4 - іноді кілька тактів граються в одному ритмі, кілька в іншому. Це й утворює іноді хаос при переносі музики на нотний стан. Взяти венесуельські вальси Лауро - один і той самий такт можна акцентувати по-різному. В тому й чарівність креольської культури!
Візьмемо цікавіший приклад - аргентинська чакарера. Візьмемо 2 основні музичні інструменти - гітару і... танцора :) (а що? Танцор створює музику так само, як і гітара, як кахон, в нього просто свої засоби). Так от - гітара в чакарері грає 6/8, а танцор в той самий час танцює 3/4. Получається:
Х о о Х о о (гітара)
Х о Х о Х о (танцор, для нього Х - то акцентований крок)
І що найцікавіше - дискомфорту ніхто не відчуває. Повертаючись до того, що я вже сто разів казав, - для іспанців/латиноамериканців то все знайоме і природнє з дитинства! Дискомфорт вони відчувають, коли вимагається словами дати відповідь на питання «ЯК ЦЕ ТАК???» від людей, озброєних базовими знаннями по класичному сольфеджіо, що знають 2/4, 3/4, 4/4, а до синкопи ставляться як до чогось потойбічного («істина, як ми знаємо, - за мехами досяжного»).
Отакий невеличкий екскурс до Аргентини :)
Тепер повертаємось до... Іспанії.
Фламенко. Солеарес. Стандартний компас солеа (чотири 3-дольні такти, та ж система позначень):
| ооХ | ооХ | оХо | ХоХ | (раз-два-ТРИ-чотири-пять-ШІСТЬ-сім-ВІСІМ-девять-ДЕСЯТЬ-одиннадцять-ДВАНАДЦЯТЬ)
Той же самий компас і в булеріа пор солеа, та й у старих булеріас, Карлос Монтойа більшість булеріас саме так і виконував. Проте в булеріас, де фальсети не так відокремлені й чітко логічно завершені на останньому біті, як у солеа, отой останній біт (ДВАНАДЦЯТЬ) іноді стає... першим! Тобто рахувати починають з нього! Отже, переміщуємо останній біт в нашій схемі на початок, і отримуємо результат:
Х|ооХ|ооХ|оХо|Хо
Символ розділу тактів («|») є суто номінальним, і нам абсолютно непотрібен. Отже, маємо:
ХооХооХоХоХо
Здрастуй, змінний ритм! Десь ми тебе вже бачили (чи не «6/8 - 3/4» твоє академічне ім’я? :) )
Більшість сучасних булеріас так і грають - 6/8 - 3/4. Проте іноді прямо в процесі міняють цей компас на компас солеа і назад, будуючи фальсети то з 1го, то з 12го біту.
Такі ж речі, як петенера, відразу граються у 6/8 - 3/4.
До чого ці всі міркування? Та просто хочу дати зрозуміти красу іспано-креольської музики людям, що настільки «забили» свідомість стереотипами і правилами академічного підходу, що будь-який контакт з фламенко та музикою ЛА стає для них шоком, і виливається у судомне прагнення пояснити собі - що ж відбувається (саме «пояснити» - «розкласти по поличках», а не «зрозуміти»:) ).
Сподіваюсь, було цікаво і не дуже перегрузив мозок :) Достатньо теорії, сьогодні ввечері - пенья, там все на практиці проілюструю :)
Увага! Стаття не розрахована на фламенкістів! Стаття не розрахована на серйозних дослідників музики Латинської Америки (надалі - ЛА для корочення)! І ті, й інші в принципі нічого нового тут не знайдуть. Стаття розрахована на тих, кому це... просто цікаво.
Пропоную Вашій увазі цікавинку у фламенко і латиноамериканській музиці, а саме - страшного звіра «змінний метр» (він же «змінний ритм») 6/8 - 3/4.
Домовимося про систему позначень. «Х» - то акцентований біт, «о» - неакцентований.
Отже,
6/8 - «ХооХоо» (або в звичній звуковій інтерпретації - «Бум-цик-цик-Бум-цик-цик» :) )
3/4 - «ХоХоХо» («Бум-цик- Бум-цик- Бум-цик»).
Чергуючи їх, отримаємо: «ХооХооХоХоХо»
Оцей змінний ритм є основою для бізлічі музичних стилів Латинської Америки, наприклад для гуахіри, яка успішно відобразилася й у фламенко. Відразу зауважу - зовсім Необовязковим є суворе неперервне чергування 6/8 і 3/4 - іноді кілька тактів граються в одному ритмі, кілька в іншому. Це й утворює іноді хаос при переносі музики на нотний стан. Взяти венесуельські вальси Лауро - один і той самий такт можна акцентувати по-різному. В тому й чарівність креольської культури!
Візьмемо цікавіший приклад - аргентинська чакарера. Візьмемо 2 основні музичні інструменти - гітару і... танцора :) (а що? Танцор створює музику так само, як і гітара, як кахон, в нього просто свої засоби). Так от - гітара в чакарері грає 6/8, а танцор в той самий час танцює 3/4. Получається:
Х о о Х о о (гітара)
Х о Х о Х о (танцор, для нього Х - то акцентований крок)
І що найцікавіше - дискомфорту ніхто не відчуває. Повертаючись до того, що я вже сто разів казав, - для іспанців/латиноамериканців то все знайоме і природнє з дитинства! Дискомфорт вони відчувають, коли вимагається словами дати відповідь на питання «ЯК ЦЕ ТАК???» від людей, озброєних базовими знаннями по класичному сольфеджіо, що знають 2/4, 3/4, 4/4, а до синкопи ставляться як до чогось потойбічного («істина, як ми знаємо, - за мехами досяжного»).
Отакий невеличкий екскурс до Аргентини :)
Тепер повертаємось до... Іспанії.
Фламенко. Солеарес. Стандартний компас солеа (чотири 3-дольні такти, та ж система позначень):
| ооХ | ооХ | оХо | ХоХ | (раз-два-ТРИ-чотири-пять-ШІСТЬ-сім-ВІСІМ-девять-ДЕСЯТЬ-одиннадцять-ДВАНАДЦЯТЬ)
Той же самий компас і в булеріа пор солеа, та й у старих булеріас, Карлос Монтойа більшість булеріас саме так і виконував. Проте в булеріас, де фальсети не так відокремлені й чітко логічно завершені на останньому біті, як у солеа, отой останній біт (ДВАНАДЦЯТЬ) іноді стає... першим! Тобто рахувати починають з нього! Отже, переміщуємо останній біт в нашій схемі на початок, і отримуємо результат:
Х|ооХ|ооХ|оХо|Хо
Символ розділу тактів («|») є суто номінальним, і нам абсолютно непотрібен. Отже, маємо:
ХооХооХоХоХо
Здрастуй, змінний ритм! Десь ми тебе вже бачили (чи не «6/8 - 3/4» твоє академічне ім’я? :) )
Більшість сучасних булеріас так і грають - 6/8 - 3/4. Проте іноді прямо в процесі міняють цей компас на компас солеа і назад, будуючи фальсети то з 1го, то з 12го біту.
Такі ж речі, як петенера, відразу граються у 6/8 - 3/4.
До чого ці всі міркування? Та просто хочу дати зрозуміти красу іспано-креольської музики людям, що настільки «забили» свідомість стереотипами і правилами академічного підходу, що будь-який контакт з фламенко та музикою ЛА стає для них шоком, і виливається у судомне прагнення пояснити собі - що ж відбувається (саме «пояснити» - «розкласти по поличках», а не «зрозуміти»:) ).
Сподіваюсь, було цікаво і не дуже перегрузив мозок :) Достатньо теорії, сьогодні ввечері - пенья, там все на практиці проілюструю :)