"Пропала грамота" - фільм з ідеологічними вадами, призвів до значних моральних збитків, 1973 р.
Думаєте, що це класний фільм? Хочете знати, чому яскраві явища в новітній українській культурі радше винятки, ніж закономірність? Для прикладу почитаємо документ «Доповідна записка відділу культури ЦК Компартії України про деяких членів Спілки письменників України» від 18 грудня 1973 р. (вже почалась маланчуковщина).
Там критикують багатьох культурних діячів, багато уваги приділили «безідейному» І. Драчу з його «безідейними» сценаріями. Ось як критикують популярний фільм «Пропала грамота»:
"Національні відносини в Україні у XX ст.", ст. 422
Все серйозно, ставиться питання про притягнення І. Драча до відповідальності. Він наніс значні моральні збитки (!) якомусь партійному діячу (може Маланчуку?):
"Національні відносини в Україні у XX ст.", ст. 422, 423
Подібні «інциденти» ставались незважаючи на те, що 3 березня 1969 р. була прийнята постанова із простою назвою «Постанова ЦК КПУ про посилення цензури» (див "Національні відносини в Україні у XX ст.", ст. 364). Будь яку культурну продукцію заганяли в прокрустове ложе ідейності і боротьби з українським націоналізмом (навіть жартівливий фільм про козаків сприймався як націоналізм, також в цьому ж 1973 році заборонили книгу Шелеста - теж, переважно, через козаків). І це лише початок маланчуковщини.
За словами Віталія Зимовця, існує кілька версій причини, чому картину не випустили. Перша - згаданий вище ляпас, через що «Пропала грамота» не оминула цензури в Держкіно СРСР. Друга - картину поклали на полицю вже в Києві. «У Москві кіно начебто прийняли і надрукували навіть копії. Я на власні очі бачив тоді газету, де було написано: «Скоро прем’єра фільму «Пропала грамота». А в «Літературній газеті» про картину було написано «сусальное козакофильство». Потім фільм забрали сюди, і секретар ідеології ЦК партії побачив у Дивному чоловікові себе, дуже вже був схожий на Володю Глухого... Я не слідкував, що там відбулося, бо вже працював над іншим фільмом. Але десь через рік мені зателефонував мій приятель із Красноярського краю і каже: «Ой, Вітю, ти знаєш, ми дивилися «Пропалу грамоту». Така картина!». Тобто її десь тихенько показували. А на широкі екрани фільм вийшов наприкінці 1980-х, тобто на полиці пролежав років iз 15».
Ще була така історія:
Деякі кадри знімали в Петергофі. Є версія, що саме через ці сцени картину заборонили. У ляпасі Катерині ІІ-ій (його пізніше замінили ляпасом її придворному), кремлівські цензори побачили “образу всього російського народу”
В тему про примітивізацію української культури:
Як по вказівці з Москви коригували програму львівського ТБ, 1975 р. "Червона рута" і острах цензури
Ниці та продажні митці УРСР та "вогонь імперіалістичної любові", 1971 р.
Джерело: "Національні відносини в Україні у XX ст." (ст. 422, 423 ).