Десант русских в Харьков и нарушение конституции УССР, 1933г.
Доверия к украинцам не было, почему-то они часто оказывались прокраинскими, и постоянно приходилось их убирать/уничтожать, предварительно обвинив в буржуазном национализме. Посему Постышев организовал десант российских управленцев которые бы управляли колонией под названием УССР как надо Москве:
Білі плями, спричинені терором у лавах української інтелігенції, як правило, так і лишалися. Прогалини в партійному та державному апаратах заповнювано. Як уже згадувалося, разом з Постишевим до Харкова прибуло з Москви близько трьох тисяч партійних працівників, у листопаді 1933 року Постишев говорив про 1.340 «товаришів», щойно призначених на керівні посади в районах, про 237 нових секретарів райкомів (всього райкомів на той час було 525), але не згадує про їхню національність. Дуже ймовірно, що серед новопризначених більшість були росіяни.
Москве нужно было максимально ограничить влияние украинского правительства, поэтому началась централизация - все завязывали на Москву, рычаги управления у местных забирались:
В добу Постишева на Україні - правда, не з його ініціятиви - відбувався процес незвичайної ваги: централізація адміністративних установ Радянського Союзу. Грубо порушуючи конституції СРСР і його складових республік, різні республіканські наркомати один за одним замінено всесоюзними або мішаними наркоматами, зосередженими в Москві. Досить нагадати, що при створенні СРСР було всього п'ять всесоюзних наркоматів, а на 1935 рік число їх зросло до 12 (Садовський 103).
А вот и разгадка, почему так быстро русифицировали высшее образование - его сразу убрали из под власти УССР, его курировала Москва. Доверия к украинцам хватило лишь на следующие наркоматы:
Нова Конституція Української РСР, прийнята в січні 1937 року, вираховує лише вісім республіканських наркоматів, таких як: автотранспорту, житлобудівництва, комунального господарства, деревообробної промисловости, місцевого палива, освіти (з компетенції якого були вилучені вища освіта, мистецтво й культура) та соціяльного забезпечення ). Це означало, що «уряд» УРСР зведено в правах і обов'язках на рівень муніципального управління.
Но ведь все равно слишком «вольно дышит человек»! Посему с Москвы спускались законы, которые подчиненная нация должна была исполнять, за один 1935 год наштамповали 526 таких законов:
Нові закони й укази про суто українські справи складалися в Москві і звідти впроваджувалися, отже, початково визнані конституційні права, цілковито нехтувано. Таким був, наприклад, закон про утворення на Україні шістьох нових районів, про підвищення видобутку вугілля на Донбасі, щорічні директиви про розмір засівної площі під різними культурами і безліч інших. Тільки за один 1935 рік Садовський нарахував 526 подібних законів. Сама Конституція мала параграф 16, де сказано: «Закони СРСР обов'язкові на території УРСР». Такий пункт дозволяв необмежено втручатися у внутрішні справи України.
Источник, стр. 79-80, «Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941): стан і статус», Ю. Шевельов
В тему: Как принимали закон для русификации украинских школ, 1958 г. Ч1.