В Галичині краще говорять українською, а в центральній Україні краще пишуть, 1892 р.
Грабовський навіть не вірить, що в Галичині не лише пишуть українською - нею там і розмовляють:
Павло Грабовський, що ніколи не був у Галичині, але чув про стан тамтешньої мови, так само здивовано і поштиво запитує в листі (1892) до Івана Франка: «По якому звичайно балакають між собою дома писателі-русини - по-руськи, польськи чи німецьки? Це тим питаю, що мені бажається знати: є руський язик в Галичині язиком літератури однії, чи й жизні? Бо у нас по Україні багацько є таких, що пишуть по-українському, а балакають помосковськи».
Леся Українка вважає, що якщо б по всій решта Україні були б такі права в української мови як в Галичині, то українці не переходили б на російську (це при тому, що права української мови були так собі, порівняно з іншими):
Леся Українка, звернувши увагу на це явище, дошукується його причини (1893): «Не знаю, чим се об'яснити, тільки галичани краще говорять, ніж пишуть, а українці краще пишуть, ніж говорять. Щождо того, що українські сім'ї говорять по-російськи, то, здається, не так давно було, що галицькі русинські сім'ї говорили по-польськи, - якби у нашої мови були такі права в Росії, які є в Галичині, то я твердо вірю, що й ми не зосталися б позаду, а тепер нехай хто хоче кидає камінь на українців, пригнічених школою, урядом, громадськими інституціями, тільки я цього каменя не зважуся здійняти» (Сімович 1938, 28).
Галичина використовує рідну мову від низів до верхів, а решта України зрусифікована:
І галичани добачали різницю. Ілля Кокорудз писав 1891 p.: «Підчас, коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошньою інтелігенцією, то в Галичині говорять ним як у простій хаті, так і в найелегантніших і найвищих сальонах... Ним ту вітаєся цісаря, виголошує-ся мови політичні в соймі, ним викладає-ся з катедр університетських, ним пишуться листи і розправи філософічні, педагогічні, історичні, математичні, фізичні, правничі і т. інш.» (Кокорудз, 472).
Взято з Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941), 1987, ст. 11