"Бандерівські ідейки" базуються на творах Леніна, 1966 р.
Отож, продовження історії з позовом С. Караванського до міністра освіти УРСР у 1965 р. Прокуратура позов проігнорувала, а от міністерство навіть провело ряд заходів, навіть позволили українцям складати при вступі замість російської екзамен з української мови. Але цей позов потрапив до одного канадського комуніста який вчився у 1964-65 рр. у Вищій партійній школі при ЦК КПУ в м. Києві, і цей Іван Коляска вивіз його закордон. КДБ образилось, і Караванського посадили (навіть без суду, просто вирішили відмінити амністію).
Отож, наступним кроком було «заклєйміть» Караванського в радянській пресі. Клеймили по-пролетарському, отож Караванський вирішив подати в суд на автора статті за наклеп:
В радянський час все було дуже просто (як і зараз в РФ) - просто пишеш «бандерівці», «ОУН» і діло зроблено, всі розуміють, що погана людина. Караванський непогано протролив автора статті, вказавши, що «бандерівська стаття» базується на ленінському вченні:
Радянські методи «заперечення», жодних фактів:
Яка бадьора пролетарська риторика! Цікаво, що пішли на поступки українцям, і навіть провели нараду ректорів... але нічого значно змінилось, була деяка відлига на період правління Шелеста, якого звинуватили в українізації та націоналізмі, і згодом все знову повернулось на стезю русифікації:
Джерело: В. Чорновіл "Лихо з розуму", Париж, 1967 р.