Статтю С. Караванського "Одна політична помилка" я довго шукав, цінний матеріал. Отож,
автор позову до міністра освіти УРСР С. Й. Караванський написав про антиконституційний закон 1959 р. який поставив українську мову в статус другорядної, а також виховує шовінізм у русскоязичних школяриків та сприяє швидкій русифікації України. Ця стаття була прикладена до позову. Цікаво побачити статистику, як після введення цього закону в Одеській області кількість українських шкіл за два роки скоротилась на 220 шт. Приведу вибірково:
Автор аргументує антиконституційність закону, і показує, що українську мову поставили в статус другорядної, оскільки від її вивчення можна відмовитись, а відмовитись від вивчення російської мови неможливо:
Таки правда,
шовінізм в УРСР квітнув як природа навесні. Хм, дійсно, а чому б батькам не вибирати вивчати хімію чи ні? Чому лише від української мови можна відмовитись? Очевидно тому, що московський большевизм вважав цю мову непотрібною в странє совєтов:
Доволі швидко пішов процес скорочення українських шкіл, радянська влада дала зрозуміти, що в УРСР українська мова непотрібна:
Статистика правдива, ось підтвердження від академіка та секретаря ЦК КПУ по ідеологія Ф Овчаренка (
джерело. ст. 217):
Вчитись в українській школі в УРСР стало тупіковою гілкою, а далі куди? Якщо хочеш у ВУЗ, то там вже все на російській:
Далі історія про те, як із тих, хто говорить українською насміхаються (тіпа савєцкая дружба народов):
Яка несподіванка, в СРСР був шовінізм:
О, який колоритний радянський директор української школи - навіть не знає української і агітує за перехід на російську:
Діти в Одесі почали давати один одному клички «хохол» та «кацап»:
С.Й. Караванський «Про одну політичну помилку» Ст 115-123
Взято із
В. Чорновіл "Лихо з розуму", Париж, 1967 р.
В тему:
Міністра освіти УРСР під суд за національну та расову дискримінацію українців, 1965 р.
Радянська статистика русифікації з 1950 по 1963 р.