Ще один судовий процес раннього модерну

[tin_tina]

Попередня тема так мені сподобалася. стільки цікавих обставин ми при її обговоренні виявили, що я певний час почувалася наче присутньою на судовому процесі десь так в середині 17-го віку. Виступають представники обох сторін, одні запевняють: князь Корецький, себто позвана сторона, безумовно, переборщив і втратив обличчя, але загалом був у своєму

Comments

[ext_674628]

- Нікчемна наша свобода в Польщі, якщо стільки в ній свавілля!
Тіна, це Ви чи цитата? В будь-якому разі, в яблучко!)

Тут не зовсым зрозуміло. Михайло Гулевич мав залишити заповіт, де мав чітко прописати опікунів своїх дочок? Думаю, що так і було, і там була прописана колективна опіка, тб вказано кілька опікунів, серед який були і брати жінки і чоловіка?

[tin_tina]

Цитата. Це приблизно так висловився Станіслав Чарнковський, референдарій коронний, на процесі з приводу викрадення Гальшки Острозької Дмитром Сангушком.

Михайло Гулевич мав залишити заповіт, де мав чітко прописати опікунів своїх дочок?
Це, як видно з прикладу з Гальшкою чи Богданою Семашко, не така проста справа. Загальною тенденцією був рух до того, щоб "головним опікуном" була мати і вона на свій розсуд користалася з опіки чи навіть змінювала опікунів. Однак вистачало "ревнителів", не стільки про старовинні права, скільки про власну вигоду, які настоювали на першочерговому праві опіки з боку рідні по батьківській лінії. А от скину я Вам посилання на процес Олександра Семашка, отут

[ext_674628]

Мені трохи важкувато з моїми литовськими реаліями:) В 17 опікун міг на законних підставах забрати дитину у матері, та й тут, як ми бачимо, дітей поділили, отже, і батьківщину теж.
скільки про власну вигоду
ну, це й зрозуміло, можливість користуватись спадщиною до повноліття дитини.
Тут як на мене найцікавіший момент - чи потребувалася для заміжжя воля усіх опікунів?
Зараз у мене більше роздуми вголос, треба ще подумати. Заодно, і почитаю, посилання).

[tin_tina]

Знов-таки, як видно з прикладу Богдани, питання спірне. Опіка була колективною, туди входили як найближчі родичі, так і добрі зацні люди з приятелів родини. Семашко вважав, що він має право вирішувати про заміжжя родички як найближча рідня по чоловічій лінії, друга сторона запевняла, що таке правило стосується лише круглих сиріт, а в Богдани жива матір, крім того, було якесь розпорядження короля щодо захисту малолітніх спадкоємців від "жадібних дядьків". За аргументами тої ж сторони, Богдана тільки тоді втратила б право на спадок, якби самовільно вийшла за людину недостойну, вона ж "нічим честі не зелжила".
Але, мабуть, якісь юридичні рації мав і Семашко, бо, овдовівши, Богдана таки вийшла заміж вдруге за його кандидата, Воловича.

[ext_674628]

жива матір
Це великий аргумент! До повторного заміжжя матір дійсно фактично розпоряджалася і майном ( хоча тут погоджувалось з опікунами), і долею дітей. Король вважався головним опікуном усіх сиріт( хто б іще сказав - це прописана правова норма чи звичаєве право?). Проте, коли читаєш практику, незмінне враження, що коли прямо не вказувався головний опікун у заповіті, все вирішувала "зубастість" рідні.
Зараз як раз сиджу "по вуха" у темі опікунства, бо нарешті прийшла довгоочікувана книжка з Польщі. Та у 16 ст все ж буду йти через 17:)

[tin_tina]

Я саме проглядала "Шлюбну стратегію вдів" Н.Старченко, де випадок з Богданою Семашко є об"єктом аналізу. Їй, виявляється, 14 років було на той момент, не 16.
А від зубатості рідні залежало дуже багато, звичайно.Можна було і сумнівний заповіт проштовхнути, можна було й законний заблокувати.

[ext_674628]

О, цікаво, треба глянути! Гугл намалював, що це у "Київській старовині, так???" А я сиджу за долею Карлотти ( доньки Богусл.) - тут і підробка заповіту, і зубасті родичі, і королівське право, і розбірки опікунів, і домова війна. Добре, що дочка в батька норовом пішла, а то була б 2-га Гальшка. Ні, що не кажи, а характер багато що важить.

[tin_tina]

Я знайшла на ex.ua. А про Карлотту - чи не розповісте при можливості? Якщо вона вдалася в свою рідню, то неабияка мала бути жінка.

[ext_674628]

ex.ua.
Супер, зараз іду шукати.

[tin_tina]

Навздогін - прочитала саме той уривок з записок Радзивіла, де згадується випадок з Корецьким. Кошмарне враження, навіть якщо порівнювати з позовом. дійсно не для нервових...

[ext_1075234]

де прочитала?

[tin_tina]

Надіслали добрі люди. Як тільки розкручуся зі своїх педагогічних екзерсісів (по 3-4 пари щодня, включаючи суботу :-) ), то перекладу і викладу. Але текст дійсно важкий, саме психологічно.

[ext_674628]

уривок з записок Радзивіла

[tin_tina]

Ого, суперісторія! Мене особливо зацікавила ота "окрема держава", а добре ще портрет Карлоти відшукати - либонь же був, як в інших Радзивілів.
Але і з цього випадку видно, наскільки там плутаною була справа з опікою і правами опікунів. Щось схоже було і в Богдани Семашківни: Олександр, найближчий родич по батьківській лінії, "опікун прирожений", але є й мати і вітчим. А князь Корецький (це дід того нещасливого Самійла-Карла) теж названий як опікун, хоча він, напевно, більше в почесній місії виступав.

[ext_674628]

портрет Карлоти

[tin_tina]

Щодо правових норм, то з мене знавець абиякий, але традиція, наскільки розумію, була така: якщо мати не виходила вдруге заміж (як Настасія Слуцька чи Беата Острозька до заміжжя доньки), то вона по факту переважно була опікуном і дітей, і їхньої частки майна. Якщо ж виходила, то переважно право опіки над майном переходило до "опікунів прирожених". З дітьми, як бачите, бувало всяко - могли й поділити, як у цьому випадку.

коли опікункою виступала жінка - і вказана в заповіті,і за природженим правом, вона ж, мабуть, таки могла виступати головним опікуном?
У "Шлюбній стратегії вдів" такі випадки згадуються, але їх небагато, здається, всього два. Хоча з тих справ, які приводить Ор.Левицький, випливало б, що подібних ситуацій було далеко більше, але, напевно, формально там якийсь мужчина в опікунах значився.
але музейники! За націоналізовану чужу власність! У мене до цих пір немає слів.
Я від здивування аж рота розкрила. От би якийсь Радзивіл - чи теперішній, чи й тодішній :-) - влаштував реституційний процес :-)
Карлота красуня.