Ще один судовий процес раннього модерну

[tin_tina]

Попередня тема так мені сподобалася. стільки цікавих обставин ми при її обговоренні виявили, що я певний час почувалася наче присутньою на судовому процесі десь так в середині 17-го віку. Виступають представники обох сторін, одні запевняють: князь Корецький, себто позвана сторона, безумовно, переборщив і втратив обличчя, але загалом був у своєму

Comments

[ext_674628]

- Нікчемна наша свобода в Польщі, якщо стільки в ній свавілля!
Тіна, це Ви чи цитата? В будь-якому разі, в яблучко!)

Тут не зовсым зрозуміло. Михайло Гулевич мав залишити заповіт, де мав чітко прописати опікунів своїх дочок? Думаю, що так і було, і там була прописана колективна опіка, тб вказано кілька опікунів, серед який були і брати жінки і чоловіка?

[tin_tina]

Цитата. Це приблизно так висловився Станіслав Чарнковський, референдарій коронний, на процесі з приводу викрадення Гальшки Острозької Дмитром Сангушком.

Михайло Гулевич мав залишити заповіт, де мав чітко прописати опікунів своїх дочок?
Це, як видно з прикладу з Гальшкою чи Богданою Семашко, не така проста справа. Загальною тенденцією був рух до того, щоб "головним опікуном" була мати і вона на свій розсуд користалася з опіки чи навіть змінювала опікунів. Однак вистачало "ревнителів", не стільки про старовинні права, скільки про власну вигоду, які настоювали на першочерговому праві опіки з боку рідні по батьківській лінії. А от скину я Вам посилання на процес Олександра Семашка, отут

[ext_674628]

Мені трохи важкувато з моїми литовськими реаліями:) В 17 опікун міг на законних підставах забрати дитину у матері, та й тут, як ми бачимо, дітей поділили, отже, і батьківщину теж.
скільки про власну вигоду
ну, це й зрозуміло, можливість користуватись спадщиною до повноліття дитини.
Тут як на мене найцікавіший момент - чи потребувалася для заміжжя воля усіх опікунів?
Зараз у мене більше роздуми вголос, треба ще подумати. Заодно, і почитаю, посилання).

[tin_tina]

Знов-таки, як видно з прикладу Богдани, питання спірне. Опіка була колективною, туди входили як найближчі родичі, так і добрі зацні люди з приятелів родини. Семашко вважав, що він має право вирішувати про заміжжя родички як найближча рідня по чоловічій лінії, друга сторона запевняла, що таке правило стосується лише круглих сиріт, а в Богдани жива матір, крім того, було якесь розпорядження короля щодо захисту малолітніх спадкоємців від "жадібних дядьків". За аргументами тої ж сторони, Богдана тільки тоді втратила б право на спадок, якби самовільно вийшла за людину недостойну, вона ж "нічим честі не зелжила".
Але, мабуть, якісь юридичні рації мав і Семашко, бо, овдовівши, Богдана таки вийшла заміж вдруге за його кандидата, Воловича.

[mascotik]

То що ж вирiшила Королівська Милість?

[tin_tina]

А цього вже не знаємо, принаймні, я не знаю. Королівська Милість могла вчинити всяко, навіть визнати правими обидві сторони.

[iglusha]

економічний мотив нiкого не може кривдити:))

[ext_1075234]

отож бо.І вельми цікаво Ірина Ворончук, Шляхетський двір, його слуги і челядь, бо ніхто не хоче розуміти, або я не вмію пояснити, що наш світ до Хмельниччини був одним цілим.

[tin_tina]

Що характерно, в Н.Яковенко один з розділів навіть називається "Розколотий світ". Але претензії :-) є по іншому пункті: дуже багато рис того давнішого, до-хмельницького світу, збереглися і в період Гетьманщини.

[kostyantyn1979]

А нас, Головнів, у тих родоводах нема часом?

[tin_tina]

Я більше по Волині, а там були Головчинські, Головинські, і - а, перепрошую! - Головня Острожецький Андрій Федорович, князь, чоловік Анастасії Михайлівни Єло Малинської. Годиться?

[kostyantyn1979]

та не просто годиться... то мій рід, рід мого діда й є

[tin_tina]

Ото, де не трапляються люди нобливого походження й блакитної крові :-)
Тоді ще й таку даму докину: Головнянка Острожецька Софія Петрівна, князівна, дружина Олехна Гриньковича Козинського. А двоє Козинських - Іван і Олександр, може, навіть її сини, - були серед суддів несправедливих, неприсяжних, що удекретували на смерть всю цю бідолашну трійцю.