Червень 2012. Останні фото з Дісі-життя
Мене так турботливо проводжали мої американські друзі та колеги! І стільки всього набажали, now I have to live up to it.
З двома останніми делегаціями я вже відривалася і поводилася непристойно. :)
Ось тут я дуже суворо дивлюсь на російських делегатів, які дуже невпевнено й обережно відповідають на запитання члена Палати представників Джима МакГаверна (за столом), автора так званого «законопроекту Магнітського».
А тут уже з тими самими делегатами стрибаю перед Капітолієм.
Ось надійшло ще одне фото з орієнтації української групи.
А ось остання група сезона, з якою ми в кафетерії зіткнулися з конгресменом з Каліфорнії Генрі Ваксманом. Орієнтація проходила в екстремальних умовах: було страшенно спекотно й пересуватись під сонцем було нелегко.
В Старбаксі.
Ще я почала користуватися своїм ойфоном і завела Інстаграм, тому є ще купа фото всіляких дурниць з різними фільтрами, вже вибачайте. :)
І нарешті, численні, прощавальні зустрічі.
На прощання з однорумниками у нас був обід в МВФ (де за день до цього був, а вірніше не був пан Арбузов).
Оце прощавальний обід з відділом «Відкритого світу».
І нарешті, остання вечірка, де ми дивилися фінал Євро, вітали Леслі з поверненням із Туреччини та проводжали мене.
Ще колись давно мені один з фасілітаторів подарував пляшку таємничого «Прикарпатського бальзаму». Пляшка містила загадкову рідину коричневого кольору (за що була пойменована «соєвим соусом»). Склад перелічував штук 20 незбагненних інгредієнтів по типу «пелюстки квітки папороті полонинної, зібрані карпатсько-угорськими цнотницями в ніч на Івана Купала, що співпала з парадом планет». Єдине, що там можна було зрозуміти - це «45% алкоголю». Пляшка довго чекала свого часу, бо я боялася, що мої тендітні американські друзі на таке не спроможні. Але прощавальна вечірка була останнім шансом бальзаму, і після певної моральної підготовки знайшлося вдосталь бажаючих спробувати екзотичний напій. Реакція у всіх була однакова: «Боже, яка гидота!.. Налий іще.» Тому те, що решта світлин розмиті, прекрасно відображає, в якому стані ми вже на той момент були.
З двома останніми делегаціями я вже відривалася і поводилася непристойно. :)
Ось тут я дуже суворо дивлюсь на російських делегатів, які дуже невпевнено й обережно відповідають на запитання члена Палати представників Джима МакГаверна (за столом), автора так званого «законопроекту Магнітського».
А тут уже з тими самими делегатами стрибаю перед Капітолієм.
Ось надійшло ще одне фото з орієнтації української групи.
А ось остання група сезона, з якою ми в кафетерії зіткнулися з конгресменом з Каліфорнії Генрі Ваксманом. Орієнтація проходила в екстремальних умовах: було страшенно спекотно й пересуватись під сонцем було нелегко.
В Старбаксі.
Ще я почала користуватися своїм ойфоном і завела Інстаграм, тому є ще купа фото всіляких дурниць з різними фільтрами, вже вибачайте. :)
І нарешті, численні, прощавальні зустрічі.
На прощання з однорумниками у нас був обід в МВФ (де за день до цього був, а вірніше не був пан Арбузов).
Оце прощавальний обід з відділом «Відкритого світу».
І нарешті, остання вечірка, де ми дивилися фінал Євро, вітали Леслі з поверненням із Туреччини та проводжали мене.
Ще колись давно мені один з фасілітаторів подарував пляшку таємничого «Прикарпатського бальзаму». Пляшка містила загадкову рідину коричневого кольору (за що була пойменована «соєвим соусом»). Склад перелічував штук 20 незбагненних інгредієнтів по типу «пелюстки квітки папороті полонинної, зібрані карпатсько-угорськими цнотницями в ніч на Івана Купала, що співпала з парадом планет». Єдине, що там можна було зрозуміти - це «45% алкоголю». Пляшка довго чекала свого часу, бо я боялася, що мої тендітні американські друзі на таке не спроможні. Але прощавальна вечірка була останнім шансом бальзаму, і після певної моральної підготовки знайшлося вдосталь бажаючих спробувати екзотичний напій. Реакція у всіх була однакова: «Боже, яка гидота!.. Налий іще.» Тому те, що решта світлин розмиті, прекрасно відображає, в якому стані ми вже на той момент були.