Полтава
Недільного ранку, ще до схід сонця, ми втекли з мегаполісу до Полтави - батьківщини галушок.
Багато туману, багато старих будинків, багато старих людей, багато листя, багато осені, багато тиші. Саме тиша дивувала, мабуть, найбільше - неділя, вихідний, а на вулицях центральної частини міста кілька машин, та трохи більше людей. Лише ввечері стало зрозуміло, що крім тиші і пенсіонерів, в Полтаві також багато емо і реальних пацанчиків. Ми не відвідали жодного музею, не сфотографували жодної вулиці, не нашкрябали на стіні архітектурної пам’ятки своїх імен - одразу виникають сумніви, а чи були ми там насправді, еге ж? Зрештою, мені і розповісти про цей день важко - на перший погляд, це лише кілька годин безцільного вештання старими містом, але скажіть, чи часто вам доводиться слухати тишу, і тоді, можливо, вам стане легше мене зрозуміти.
Багато туману, багато старих будинків, багато старих людей, багато листя, багато осені, багато тиші. Саме тиша дивувала, мабуть, найбільше - неділя, вихідний, а на вулицях центральної частини міста кілька машин, та трохи більше людей. Лише ввечері стало зрозуміло, що крім тиші і пенсіонерів, в Полтаві також багато емо і реальних пацанчиків. Ми не відвідали жодного музею, не сфотографували жодної вулиці, не нашкрябали на стіні архітектурної пам’ятки своїх імен - одразу виникають сумніви, а чи були ми там насправді, еге ж? Зрештою, мені і розповісти про цей день важко - на перший погляд, це лише кілька годин безцільного вештання старими містом, але скажіть, чи часто вам доводиться слухати тишу, і тоді, можливо, вам стане легше мене зрозуміти.