(no subject)
Східний ринок. В вузеньких проходах мурашками бігають люди, на прилавках гори спецій - чомусь дуже багато кориці і червоного перцю. Всі входи та виходи цього лабіринту завішені напівпрозорими хустками, в повітрі якісь неймовірні суміші запахів. До мене раптом підскакує низенький чоловічок з смішною онучею на макітрі - вам не треба зброї? - ні, дякую, ввічливо посміхаюся і йду далі. Чоловічок ще якийсь час біжить за мною, дихає мені в плечі і розповідає про свої старовинні шаблі та новенькі пістолети, я починаю нервувати і пришвидшую крок, торговець зникає в натовпі. А продавці довкола все активніше привертають мою увагу - кричать, посміхаються, дивляться на мене своїми вузенькими оченятами, лапають за руки - ароматичні масла, для любощів, ваш коханець так зрадіє - ні, не треба, дякую - ну то.. сувеніри! привезете мамі-татови - та не треба - ну то маю для вас шось особливе, ходи за мною покажу тобі перстені (стискає мою руку своєю спітнілою долонею) - та йди ти зі своїми перстенями! Чого мене сюди взагалі занесло? Мені ж квартиру знайти треба, а я тут базарами шпацерую, перстені шукаю. Але знайти квартиру - то пів-справи, треба ще домовитися з хазяїном. Господар - великий білий бультер’єр, лежить на канапі і перемикає пультом ТБ. Дивиться на мене, трохи вищиривши гострі ікла, а тоді каже, що я його маю вигуляти, і то буде плата за оренду. Є щось дивне в цій ситуації, але я одягаю на нього нашийник, він біжить наперед мене, вимахуючи обрубком хвоста. Смикаю за повідок і скеровую його до ринку - якщо вже сниться така дурня, то чому б мені не продати господаря щойно орендованої квартири?