Казка на ніч
(з цитат в плей-лісті)
Місто кутається в свою ніч, як я кутаюся у свою слабкість. Повітря пронизують тисячі німих слів - вони втратили голос і губляться в пустелях самотності, так і не знаходячи своїх адресатів. Запалюються і гаснуть вікна, за шклом ховаються чужі життя споєні телесеріалами та дешевими винами.
В лузі за містом під місячними променями на снігу видно сліди босих ніг - то потопельниці вийшли з річки і скрадаються тепер порожніми вулицями, шкрябають в вікна, просяться до нашого синтетичного тепла, прагнуть зігрітися живими подихами.Зимовий вітер розчісує їхнє волосся - ознаку довгого життя, та вплітає в коси мертві, видерті з-під леду квіти. Русалки перешіптуються мовою риб та повертаються до своєї скованої кригою домівки.
А на березі закутана павутиною під всохлою осикою сидить Доля - стара сліпа ткачиха, яка сплітає наші паралельні життя, бо кожен чоловік розіпнутий на своїй жінці, як на хресті, і ліжко недарма перетворюється на дибу. І може, то тільки ми вийняті з правил, а може, вже весь світ давно обдурив сліпу Долю і навіть ножиці старої нікого не лякають - все вже давно не так, як комусь хотілось.
Місто кутається в свою ніч, як я кутаюся у свою слабкість. Повітря пронизують тисячі німих слів - вони втратили голос і губляться в пустелях самотності, так і не знаходячи своїх адресатів. Запалюються і гаснуть вікна, за шклом ховаються чужі життя споєні телесеріалами та дешевими винами.
В лузі за містом під місячними променями на снігу видно сліди босих ніг - то потопельниці вийшли з річки і скрадаються тепер порожніми вулицями, шкрябають в вікна, просяться до нашого синтетичного тепла, прагнуть зігрітися живими подихами.Зимовий вітер розчісує їхнє волосся - ознаку довгого життя, та вплітає в коси мертві, видерті з-під леду квіти. Русалки перешіптуються мовою риб та повертаються до своєї скованої кригою домівки.
А на березі закутана павутиною під всохлою осикою сидить Доля - стара сліпа ткачиха, яка сплітає наші паралельні життя, бо кожен чоловік розіпнутий на своїй жінці, як на хресті, і ліжко недарма перетворюється на дибу. І може, то тільки ми вийняті з правил, а може, вже весь світ давно обдурив сліпу Долю і навіть ножиці старої нікого не лякають - все вже давно не так, як комусь хотілось.